Кандидат у президенти України на виборах 1991-го Ігор Юхновський, 71 рік, каже, що тоді не був готовий до ролі лідера держави і вважає ту кампанію найчеснішою за всі 15 років незалежності.
Чому 1991 року кандидатами у президенти було відразу чотири представники національно-демократичних сил?
— Я тоді був головою Народної Ради — демократичної опозиції в парламенті, яка координувала діяльність більшості національно-свідомих організацій держави. І для мене було певною несподіванкою висунення В"ячеслава Чорновола та інших представників із нашого табору, оскільки ми в Народній Раді цього не обговорювали. Тоді люди, близькі до мене, сказали, що я також мушу балотуватися на президента.
У вас були реальні шанси перемогти?
— Ми проводили опитування. Сумарно по графах "буду підтримувати" і "скоріш за все буду підтримувати" я випереджав навіть Кравчука. Але якщо чесно, то я не був готовий бути лідером держави. Мене вела команда, і я слухняно виконував їхні побажання.
Леонід Кучма був тоді директором "Південмашу". Пам"ятаю, як на зустріч зі мною він зібрав усіх директорів Дніпропетровської області. Вони сиділи мовчки і слухали. Я на той час ще був формально членом КПРС, академіком. Ніби й був з ними рівним, але не відчував, що міг би їх сильно чимось зацікавити.
З єдиним кандидатом націонал-демократи могли тоді виграти вибори?
— Можливо, так і було б. Я як голова Народної Ради відверто проявив тоді м"якість. Міг би зробити так, щоб був єдиний кандидат. Але чомусь не зробив. Не повів себе як лідер, який би мав прийняти вольове, жорстке рішення. У мене не було цього вміння. Та й зараз так само немає.
Чорновіл як єдиний кандидат міг би виграти?
— Гадаю, що ні. Він не був комуністом, і це дуже суттєво. Тоді всі директори заводів були комуністами. На місцях іще панували обкоми й райкоми партії. І казати зараз, що тоді Чорновіл міг бути вибраний президентом — це утопія. Набрані ним на виборах відсотки були стелею.
Хто був тоді у вашій команді?
— Тарас Стецьків, Володимир Філенко, Олександр Ємець. Навіть ті, хто пізніше працював на виборах з Кучмою, також мені сприяли. Був також Олександр Турчинов, інші. Усі вони справді намагалися мені допомагати. Писали мені виступи, що було з їх боку дуже наївним — бо я ніколи не читав чужих виступів. Мене дуже підтримували малі підприємства, кооперативи, які тільки почали тоді зароджуватися. А в роботі з директорами допомагав особисто Леонід Кучма.
Я випереджав навіть Кравчука
Яким він був тоді?
— Дуже мирним, гостинним чоловіком. Справжній директор найбільшого і найпотужнішого заводу України. Пізніше він став прем"єр-міністром, а я в нього — першим віце-прем"єром. Кучма легко розбирався у фінансових і господарських справах. З півслова розумів поради Віктора Пинзеника. Бувало таке, що робочі наради супроводжувалися міцним слівцем. Але для Кучми це було нормально — стара звичка радянського керівника. Він був великим господарником.
Ми з Кучмою дуже добре працювали. Я пропонував, щоб ми самі розпоряджалися своєю ядерною зброєю. Щоб ядерні боєголовки переробили на паливо для наших атомних станцій. І щоб не Єльцин мав право пуску дислокованих в Україні ракет, а Кравчук. І Кучма також до цього схилявся. Я навіть контактував із харківським заводом "Хартрон": чи можуть вони зробити пристрої, які б давали можливість президентові України стримувати пуск ракет. Сказали, що можуть, і я вже був доручив їм це зробити. Але на другий день Росія на весь світ заявила, що в Україні намагаються перебрати на себе керування ядерною зброєю. І нічого з цього не вийшло.
З якими гаслами ви йшли на тодішні президентські вибори?
— Я мав чітку програму. Основою її була моя програма як кандидата у депутати. Насамперед вона мала економічний характер. Наприклад, я пропонував, щоб кожен громадянин мав у приватній власності свою землю — незалежно від того, живе людина в місті чи в селі. Бо земля є всенародною власністю. За моєю програмою, на кожного мешканця припадало по 80 сотих гектара.
А щодо мови, газу, енергетики?
— В енергетиці основний наголос робив на розвитку вугільної промисловості. Говорив і про розвиток науки й інновацій. Щодо національної ідеї, то пропонував розвивати патріотизм. Держава має триматися на патріотах, бо патріотизм насправді має дуже велике економічне значення. Виступав за безумовне панування української мови та культури й знаходив повне порозуміння з цього приводу по всій державі. Хотів, щоб Україна йшла до Європи, і вимагав від Росії чесного розподілу активів і боргів Радянського Союзу. І щоб ціна на газ у нас була така сама, як для російських споживачів. Свого ж часу ми забезпечували всю європейську частину Росії газом із власних джерел. Були часи, коли ми поставляли до Росії 50 мільярдів кубів газу щорічно.
Країною під час передвиборної кампанії їздили?
— Їздив багато. Спершу боявся їхати на Донеччину. Але потім усе більше переконувався, що чим далі від Західної України на Схід, то люди видаються добрішими. От і Донбас насамперед мені запам"ятався добротою людей. Я ознайомився з життям шахтарів. Спускався у глибоку шахту. У Донецьку мої друзі казали, що маю виступати перед виборцями російською. А я виступав українською. То кричали: "А почему не на русском?" Можливо, мені й треба було бути гнучкішим, тоді б набрав більше відсотків.
Політтехнології використовували?
— Ні, тоді ще такого не було. Мабуть, ті вибори були найчеснішими і найчистішими з усіх проведених в Україні.
Були розчаровані результатом?
— Моя виборча кампанія, кампанії Чорновола й інших націонал-демократів сформували в суспільстві підтримку ідеї незалежності України. І це для мене було головне. Цього досягли, тому розчаровуватися тут нічого.
Як націонал-демократи співпрацювали з президентом Кравчуком уже після виборів?
— Ми зробили велику помилку. Кравчук одразу ж після виборів прийшов на засідання Руху і сказав, що готовий працювати пліч-о-пліч з націонал-демократами. Але керівництво Руху цю пропозицію відкинуло. Пішли на крайність, не хотіли шукати компромісу. Між урядом, президентом і націонал-демократами не було співпраці. І фактично це привело до розпаду Народної Ради. Спочатку ж усі були захоплені однією ідеєю — здобути незалежність України. А коли її отримали і вже треба було будувати державу, то в багатьох почали з"являтися приватні інтереси.
3 
1
Коментарі