У селі Франківка Лисянського району райдержадміністрація передала у приватну власність 30-гектарне поле. Селяни випасають на ньому корів. Тепер бояться, що їм заборонять це робити.
Пасовище розташоване за межами села. Раніше там було орне поле.
— За незалежності його перестали орати й зробили вигін. Ми тут уже давно корови пасемо. Зразу за селом, то нам вигідно. Поряд — річка Гнилий Тікич, — розказує пастух 40-річний Дмитро Пампушко. Із дружиною 41-річною Валентиною Городиською в п'ятницю зранку пасуть сільську череду. У ній 47 корів.
Ідемо полем.
— Обережно, у гімно не вступи, — попереджає. — Пасовисько геть нікудишнє. Одні будяки. Минулого місяця одна корова здохла, розібрали кишки, а там нічого нема, крім бур'яну. Значить, хтось погербіцидив. Від цього зразу дохнуть. Як заберуть у нас пасовисько — вафлі будуть селу. Господарства немає, одні дрібні фермери. Виживаємо, продаючи молоко. У мене вісім корів. Сім — дійних. Ще є два бичка, дві телички, племінний бугай і дві кобили. Ледве у хлів їх запихаю.
Дмитро підтягує штани.
— Бачиш, вісім корів, а штани драні. Мої сім корів приносять у місяць 2500 гривень. А робити приходиться тяжко. Тут за ними набігатися треба. Вигонимо корів о 7.30. Пасемо до півдня. Потім женемо додому на денну дійку. Знову вигонимо о 14.30 і пасемо до 19.30.
Показує розпороту на стегні штанину.
— Напиши, хай братуха Янукович вертольотом привезе мені міні-трактора. Я ж справжній фермер, ні в кого в селі скільки корів нема, як у мене, — усміхається.
Доходимо до краю пасовища.
— Ось там, бачиш річка. А тут, — показує праворуч, — ліс. На тому березі теж можна пасти, але для цього пором треба запустить, бо кладки нема. Оно стоїть водонапорна башта. Полем прокладені труби на газ. Поряд — електропідстанція. Усі умови єсть. Ото ті дєятелі з району втіхаря й продали наше пасовисько. Роздали підставним людям по 2 гектари. Хотіли тут збудувати котеджне містечко. Уже акти на землю роздали. Із Лисянки пригнали восени трактора. А наші люди вибігли на поле й не дали йому робити. Той тракторист покрутився, та й поїхав.
Районна влада пропонувала селянам інше місце для пасовища.
— Кажуть, щоб гнали чорт зна куди через поля, дорогою. То хіба ж корова пройде кілька кілометрів, щоб не зайти на поле й не попастися? То зразу дохлий варіант.
Їдемо в сільську раду.
— У Черкасах уже відбулося 10 судів, — каже бухгалтер сільської ради сусіднього села Кам'яний Брід 37-річна Олена Поліщук. Франківка належить до Кам'янобрідської сільради. — Розпорядження колишнього голови РДА В'ячеслава Бабенка скасували. А толку з того? Земельні акти були роздані людям. На суди приїхали двоє із Києва, а решта не явилися. Кияни розповіли, що за 100 гривень написали заяву на виділення землі, дали паспортні дані й код. Получили гроші й забули за неї. А тут раптом — суд. Та толку з того суду ніякого. Він же акти на землю не скасував. Вони так і залишилися в тих людей на руках. Тепер по кожному акту треба окремий суд. Та хто його чекати буде? У будь-який момент приїдуть, відберуть землю силою, і все буде законно.
3 
1
Коментарі