Четвер, 05 лютого 2009 18:35

Мої діди

 

У кожного міста є свої легенди, які уособлюють його дух. Якби мене попросили згадати найколоритніші постаті Тального, я назвав би старих, давно померлих дідів.

Мене інколи няньчив сусідський дід Веселовський, якого звали Денис Францевич. Він носив солом"яного бриля і курив люльку. Коли залишався, то накурював так, що можна було сокиру вішати, а мені шестимісячному тикав скоринку хліба й казав: "Юрку, хочеш булку?" Свого часу Дениса Францевича розкуркулили й заслали на Північ. Там він нібито замерз. Поки готувалися до похорону, дід у холодних сінях відійшов. Потім прожив кілька десятків років.

А ось на Юхима Нечипорука всі казали "дід Гуню". Він був конюхом у школі й трохи гундосив. На запитання про роботу відповідав: "Та ось коней гуню". Одного разу пригнав коня до пам"ятника Леніну. Ленін лежав горизонтально, бо його лише збиралися встановити на постамент у сквері. Дід прив"язав коня до вказівного пальця і залишив пастися. Потім ледве не загримів на Соловки.

Прив"язав коня до пальця Леніна

Був ще один дід, який возив кіньми залізну бочку з керосином. Заїздив на вулицю й щосили гукав: "Карасину, карасину!" Уперше я не розібрав, що він кричить, й думав, що він продає карасів. Просив показати рибу, а дід так уклепав нагайкою по возі, що якби я вчасно не відскочив, то спробував би на власній шкірі це стародавнє знаряддя.

Тепер у повітових містечках зовсім нема легендарних дідів. Мені ось здається, що скільки б я не старів, ніколи не досягну навіть дещиці їхньої слави. Ні величчю вчинків, ні цільністю характеру. Може, просто діди були з минулого? Звідти, де ми полишаєм своє щастя.

Зараз ви читаєте новину «Мої діди». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 1656
Голосування Чому "Динамо" вилетіло з Ліги чемпіонів?
  • 1) слабкий тренер
  • 2) Суркіси - вчорашній день футболу
  • 3) нефарт
Переглянути
Погода