Щодня на базар по вул. Університетській у Черкасах біля магазину "Делікат" з'їжджаються торгувати жителі довколишніх сіл. Восени селяни привозили картоплю, яблука, кабачки, мед, рибу. Відколи почалися морози, торгують лише молочною продукцією.
Минулої суботи о 6.25 на базарі стоять десяток торговок. Надворі -17°С. На залізний прилавок викладають банки з молоком, каструлі зі сметаною, кульки із сиром. Посередині ще вільне місце для шести осіб.
— Шось наші сплять, — каже до сусідок Тетяна Небилиця, 38 років.
— Мабуть, морозу полякалися. Сир будете брати? — питає 43-річна Валентина Веретільник жінку в довгій кролячій шубі.
— Та буду, я ж не бачу, що він у вас є.
— Та є, є. Все помотано. Не викладаємо, щоб не мерзло, — дістає з-під ковдри пакет із сиром. — Тут півкіла. Дома поважила.
Люди в черзі тупцяють на місці.
— А морозець чуствується, — говорить жінка з черги.
— Ага! Я в двох колготках, в штанах, двох носках, і холодно, — відгукується Тетяна Небелиця. Під ногами у неї постелена вовняна хустка.
— Та то вже багато, — каже Валентина Кулагіна до продавщиці, яка важить сметану.
— Та нічого. Хай буде. Я вам скидку зроблю, що прийшли в такий мороз.
До прилавка підходять нові покупці.
— Пробуйте сир, сметану, — припрошує Тетяна Небилиця й відриває пластмасовий черпак від каструлі.
— Ой, глянь, уже примерзло! — звертається до Валентини Веретільник.
О 7.22 приходить іще четверо продавщиць, відкривають сумки. Марія Гриценко виймає кольорову клейонку. По кутках ставить півлітрові банки з медом, дістає 3-літрову банку з молоком. Обкутує рушником. Під ноги стелить жовту ковдру, складену кілька разів.
— Думали вже не їхати, а покупці почали дзвонити, — каже.
Юлія Сірук, 30 років, обмотується зеленою суконною ковдрою. Поверх зав'язує білого фартуха. Тупцяє на місці.
— Танцюй, Юля, танцюй! — усміхається чоловік в коричневій куртці та чорному картузі.
— Та сьогодні ще нічого. А от у четвер такий вітер був, що не встояти, — відказує продавщиця.
Біля сиру крутиться 76-річна Ніна Тищенко.
— Мені так вас жалко, що у вас руки мерзнуть, — каже.
— Банки береш, а вони ж такі холодні. Ото від них і руки мерзнуть, — розказує продавщиця 46-річна Тетяна.
— А ти між ноги засувай і грій, — радить їй сусідка
— Бувало ж і хуже. Коли цілу зиму, позапрошлу, здається, такі заметілі були. З лопатами приїжджали в багажниках, ставали по дорозі сніг відкидали, грілися. Продукцію ж дівати кудись треба. Корова кожен день доїться.
О 9.10 Юлія Сірук виймає із картатої сумки термос із чаєм.
— А чимось же треба грітися, — каже й наливає собі чаю. Сусідка Тетяна скручує на прилавку чорного кожуха, яким закутувала свої сумки.
— Бачу, вже поторгувала ти, Танька, — звертається до неї продавщиця в зеленому фартусі.
— Ще продати б оці дві банки та й додому їхати, — радісно відповідає та.
2 
1
Коментарі