Оприлюднення партійних списків політичних топ-сил та окремі персоналії, які зайняли в них провідні позиції, зі зрозумілих причин перебувають у центрі обговорення.
За з'ясуванням, чому в "Ударі" опинилася письменниця Марія Матіос, а другим після Королевської йде футболіст Шевченко, якось затерлася інша, не менш важлива тема – ображені соратники. Тут насамперед ідеться про список Об'єднаної опозиції, куди з різних, часто незрозумілих причин, не потрапили вірні та перевірені "багнети". Адже прізвища незадоволених теж на слуху, і серед них – Тарас Стецьків, Юрій Гримчак, Олесь Доній.
За словами Володимира Ар`єва, який теж не потрапив у партійний список, що гарантує подальше депутатство, "списочники" його не цікавлять. Йому цікавіше отримати навички "польової політики". Можливо, він говорить так, аби зберегти обличчя. Але в будь-якому разі подібна поведінка та згода бодатися з одіозним "регіоналом" Олегом Калашниковим на мажоритарному окрузі виглядають достойніше за посипання голів попелом та ритуальним воланням: "Пробі!". Адже подібне ми вже кілька днів чуємо від не включених до списків нинішніх нардепів.
Так, особисто я хотів би бачити таких як Гримчак і Доній у парламенті. Хоча б тому, що саме Гримчак своїм статусом захищав намети Податкового Майдану восени 2010 року. Він та інші активні опозиціонери були в перших рядах протестних акцій. Але що їм заважатиме очолювати такі акції після 28 жовтня? У мене є дуже велика підозра, що депутатську недоторканість скасують ще цього року, ініціюватиме цей процес Партія регіонів.
Але постраждає від нього опозиція – адже кожного "регіонала", від головного до рядового, і без офіційного статусу недоторканості захищають міліція, СБУ, прокуратура та приватна охорона, не кажучи вже про криміналітет, зрощений з їхнім бізнесом.
Тим часом депутат-опозиціонер, навіть будучи недоторканим, усе одно не захищений. Згадайте криваві бійки в парламенті: чи постраждав у бою хоч один "регіонал" або хоча б половина комуніста, не кажучи про "литвинівців"? Зась! Скажу більше: цього разу в депутати від Партії регіонів набирають переважно потенційних бойовиків, про що відкритим текстом говорять ЗМІ. Отже, недоторканість стане непотрібною формальністю, а "регіонали" просто зіграють на потребу мас, котрим давно муляє ота депутатська непідсудність.
Чому ж нинішні володарі мандатів, котрих викреслили зі списків опозиції, ставляться до цього так, ніби життя покалічило їх, нещасний випадок прикував до ліжка назавжди, позбавив працездатності? Чому відлучення від гарантованого депутатства прирівнюється до звістки про смертельну хворобу близьких людей? Чому одні запросто мігрують від опозиції до Кличка, де їх приймають у так звану "прохідну частину", а інші неспроможні навіть на це.
Термін "кинули" у своєму прямому значенні, коли обманом позбавляють обіцяного заробітку, підходить до цієї ситуації найточніше. Насправді гарантоване депутатство – це зовсім не можливість писати законопроекти та творити закони. Зрештою, про які закони йдеться, якщо в парламенті депутатів розводять, мов кошенят, "харківські угоди" та "мовний закон" приймають із численними порушеннями…
Отже, результативна законотворчість народного депутата України – це формальність. Так само, як ходіння в парламент та особисте голосування. Але хоч ходиш ти в парламент, хоч ні, депутатська зарплата за тобою лишається. А вона, між іншим, чималенька. Як і депутатська пенсія. Крім того – пільги на медичне обслуговування, спецсанаторії, квартири, можливість утримувати штат помічників із депутатського фонду, котрі роблять зазвичай ще менше, ніж їхні боси, отримуючи при цьому платню. Хто чув, аби депутатам, за прикладом звичайних громадян, хоч раз затримали зарплату? Чи не виплатили в повному обсязі? Про акуратну виплату матеріальних допомог, оздоровчих та інших належних їм за законом грошей я взагалі мовчу.
Таким чином, відлучення від депутатства – це не позбавлення можливості працювати на благо своєї країни, а, висловлюючись мовою українського малого та середнього бізнесу, кидок на бабло.
Є ще одна причина триматися за гарантований прохід до парламенту. Колись одіозний "регіонал" Михайло Чечетов обмовився: чому б депутатство не зробити спадковим, як дворянство?
Сьогодні багато пишуть про те, що нинішній депутат уже вповні може прирівняти себе до шляхтича. Адже нині до ВР справді не потрапить людина з вулиці. Парламент – це закритий клуб, де як влада, так і опозиція харчуються в одному недорогому буфеті, лежать у однаковій закритій елітній лікарні, можуть відпочивати в одному санаторії за третину ціни. А в більшості з них є нерухомість, якої не прикупити навіть за їх зарплату.
Український народний депутат – це зразок неофеодала, котрий живе не за Конституцією, а за внутрішніми законами закритої депутатської спільноти. Зрозуміло, чому нині так багато ображених: кожен, хто вже вкусив депутатського яблука, хоче гарантовано кусати його й далі. Адже мандат – це далеко не можливість проштовхувати користі закони та працювати на результат.
3 
1
Коментарі
6