Інформація про те, що міністр освіти, науки, молоді та спорту Дмитро Табачник може влитися в лави українських комуністів і пройти в парламент під червоним прапором, внесла трошки різноманітності в регулярне прогнозування близької відставки одного з найнепопулярніших в Україні чиновників та політичних діячів. Хоча вона за певних обставин може стати продовженням теми давно очікуваного звільнення. Адже вписатися в Компартію та піти на парламентські вибори Табачник може лише в тому випадку, якщо перестане бути міністром.
Реакція не забарилася. Георгій Крючков, екс-голова комітету ВР з питань національної безпеки та оборони та співавтор Дмитра Володимировича по скандальній книзі "Фашизм в Україні", заявив: навряд чи Табачник готовий махати червоним прапором. До речі, будучи серед тих, хто давав оцінку діям студентки Дарини Степаненко, котра вдарила міністра освіти букетом, Крючков ніби між іншим зауважив: Табачник відстоює питомо радянські цінності, через те він не популярний в частини населення України, зокрема – в молоді.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Влада не розуміє, що національна пам'ять їй не належить" - Іван Васюник
Від себе додам: не лише молоді, а й зрілої та прогресивно орієнтованої частини нашого суспільства, яка не хоче повертатися до минулого. Того самого минулого, в якому домінували комуністи. І наслідки цього комуністичного експерименту ми відчуваємо на собі впродовж останніх двадцяти років.
З Крючковим почасти згодна й Наталія Вітренко. Порівнявши можливість влиття Табачника в лави КПУ, вона назвала цей процес "онанізмом" і визнала: цей крок навряд чи врятує комуністів від політичного банкрутства. Але враховуючи ту обставину, що комуністи, відчуваючи це саме банкрутство, почали дедалі частіше критикувати дії своїх політичних партнерів – Партії регіонів, "злиття" Табачника саме в КПУ цілком може мати стратегічну вигоду для обох сторін.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Галичина - наріст на тілі України" - "регіонал" пропонує позбутися її
По-перше, Георгій Крючков, котрий добре знає Дмитра Табачника, непрямо, але підтвердив його орієнтацію на повернення цінностей радянського, тобто – комуністичного минулого. Серед них – верховенство Росії як "старшого брата" й інтеграція нашої країни в "русскій мір". Саме Російська Федерація "рулила" в СРСР, саме вказівки Кремля виконували в Києві. Значить, товаришу Табачнику, за великим рахунком, не йдеться про те, хто сидить у Кремлі. Важливіше, що Кремль викликає в нього прямі асоціації з керівною роллю КПРС. Значить, хто б що не говорив, за переконаннями Дмитро Володимирович усе ж таки ближчий до комуністів, ніж до позбавлених будь-якої ідеології нинішніх феодалів-олігархів.
По-друге, вже не перший місяць у ЗМІ зринають чутки про можливість створення Табачником власного політичного проекту проросійської орієнтації. І хоча вважається, що цей проект міг би бути політичною альтернативою саме комуністам, насправді товаришеві Табачнику вигідніше все ж таки приєднатися до товариша Симоненка. Адже варто визнати: за діючим міністром освіти напевне стоїть потужніший фінансовий ресурс, ніж за діючим лідером комуністів. Нехай ці гроші будуть вливатися з-за меж України, точніше – з-за східних кордонів: спонсорам краще, аби було заявлено про модернізацію такого замшілого та зотлілого бренду, як КПУ, аніж створення партії "з нуля". Тим більше, що якраз комуністи своєї не те, щоб проросійської, а якраз прорадянської орієнтації не приховують. А як відомо з попереднього абзацу, саме такі погляди близькі Табачнику.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Симоненка дивує: чому Україна не святкує "незалежність", отриману у 1917 році
По-третє: думаючи, що модернізація КПУ, нехай і формальна, неможлива, ви глибоко помиляєтеся. Завдяки салогану "Голосуй за комуністів! Це – круто!", під яким КПУ пішла на парламентські вибори 2006 року, який, до всього, був підкріплений рекламним роликом, героями якого були молодий атлет та сексуальна дівчина, їм вдалося не просто не втратити електоральне поле, а навіть розширити його. Отже, чоловік із борідкою, в костюмі, при краватці та в окулярах – а саме таким ми звикли бачити Дмитра Табачника, - цілком може відповідати іміджу КПУ як "партії інтелектуалів", підтягнувши заодно молоду парость. Між іншим, адмінресурс у вигляді залежного від Міністерства освіти студентства ще ніхто не відміняв…
Нарешті – останній аргумент: Табачник, "злитий" під червоний прапор, вигідний комуністам як жертва діючої влади. Так "червоні" тільки підтвердять власне критичне ставлення до "біло-блакитних", котрі в один прекрасний момент все ж таки змушені будуть позбавитися баласту у вигляді Дмитра Володимировича, який псує їхній імідж. Але насправді "регіонали" не збираються розставатися з комуністами, як із політичними партнерами. Просто тоді, коли запрацює проект "Табачник і комуністи", це трошки розширить коло симпатиків КПУ. А значить – потенційних соратників влади.
Ось чому чутки як про відставку Табачника, так і про його подальше приєднання до КПУ, можуть мати під собою реальну підставу. Нехай життя внесе невеличкі корективи, але загалом міцні обійми явного та прихованого комуністів напевне не за горами…
2 
1
Коментарі
16