Вечно такие состояния продолжаться не могут. Им придется повернуться фейсом к своему локальному аду

До речі. Якщо ви хочете зазирнути в очі людям, які цілком щиро їздили убивати нас на Донбас, маючи при цьому своїх адових проблем вище голови, відчути, які вони насправді і чим живуть, і чому врешті "це не ми переможемо, а це вони програють", раджу взяти і подивитися "Марков - как живет русская провинция/вДудь". Хоча фільм не лише про таких людей, але й про них теж.

Це журналістика дуже високого рівня, світового, але подивитися все ж варто не через це, а тому, що воно прямо стосується нас і нашого майбутнього, як не дивно.

Тамтешнє суспільство нині перебуває на межі смислового колапсу і тримається лише на "робимо вигляд, що все добре, бо страшно втратити навіть цей пиз*ець". Це дуже добре тут проартикульовано, чітко. Вони бояться самі себе. Але вічно такі стани тривати не можуть. Трансформація станеться, і їм доведеться повернутися фейсом до свого локального пекла.

В тому стані, в якому там все перебуває зараз, в майбутнє проскочити неможливо. Це кінець. При цьому для того, щоби це все трансформувати у щось придатне, треба тупо похитнути основи основ аж до фундаментальних установок. До самих ідентичностей. Їм доведеться це зробити.

Хоча навіть війни з сусідами уже не створюють для них особливих смислів, на диво.

Зазирніть їм в очі, подивіться цей фільм. Їм дуже погано і дуже безсмислено, цим людям, саме тому вони такі, які є, здебільшого. Серед них є реально святі, які віддають себе милосердній допомозі ближньому, але при цьому вони ж цілком готові мочити нас на Донбасі.

Це пов'язано, гадаю, з відсутністю культури співіснування з сусідами, тобто культури взаємодії з зовнішнім та інакшим, бо на тисячу кілометрів навколо них лише вони ж і живуть – такі самі страждальці в п'яной ізбушкє.

Я бачу це так – для них все, що існує за цією межею, все, чого вони не розуміють і до чого торкаються – це тупо неприйнятна дикість і щось ненормальне. Схоже на те, що вони не сприймають інакшість інших в принципі і тому просто дегуманізують їх. Питання "чо ти как нє русскій?" в чесному перекладі означає "а чому ти не людина?".

Це останнє спостереження, ясне діло, в фільмі не артикулюється, але такий висновок можна зробити з побаченого і відчутого під час перегляду. Якщо дивитися саме крізь нашу українську оптику.

Оригінал