Європейський суд з прав людини вчора оприлюднив рішення по рекордній кількості позовів, поданих громадянами проти України. Київ програв усі 211 справ. Сума компенсацій також виявилася рекордною - з бюджету буде виплачено понад 1,1 мільйонів євро, що складає 11,7 мільйонів гривень за нинішнім курсом.
Більшість скарг в цьому списку мають статус "клонових", тобто повторюють вже прийняте "пілотне" (типове) рішення ЄСПЛ. Всі позивачі скаржилися на невиплату з українського державного бюджету грошей за позовами, в яких держорган або держпідприємство вже програло суди всіх інстанцій всередині країни.
У нас є така сумна традиція - не завжди виконуються рішення Європейського суду з прав людини в Україні. ЄСПЛ не може замінити всю судову систему України, та й не його ця задача. В пілотному рішенні проти України було звернено увагу на невиконання судових рішень. Україна мала би вжити заходів, аби не допускати подібних рішень і зробити висновки. Ці висновки мали зробити судова влада, виконавча влада, президент та законодавець, тобто всі, в тому числі така наглядова інституція, як прокуратура, проте вони не були зроблені.
10 років тому, коли я виступав у Верховній Раді при призначенні Януковича прем'єр-міністром, я тоді навів факт невиконання рішень судів у Донецькій області. Там сотні тисяч рішень не виконувались. На превеликий жаль цей негативний досвід розповсюдився на всю Україну. От з того часу, як я сказав це 21 листопада 2002 року, в Україні нічого не змінилося.
Якщо людина виграла якесь рішення суду проти держави, то в більшості випадків їй у міністерстві фінансів повідомлять, що на цей рік, по цій статті, не передбачено коштів у бюджеті. Їх весь час просто не передбачають, і в Державному бюджеті-2013 також їх не передбачили. Рішення просто не виконуються. Візьмемо для прикладу найрезонанснішу справу — незаконне затримання та арешт Луценка. Є рішення Європейського суду з прав людини. Визнано. Україна його оскаржувала, оскандалилась, отримала негативний результат, а ніхто не збирається виконувати рішення суду.
Також ситуація не покращується, особливо щодо пільгових категорій (близько мільйона невиконаних рішень). Тобто, можна уявити весь масштаб того, що відбувається в країні, і ті 200 з лишком справ, на жаль, ніякої погоди не роблять. Але вже там зрозуміли, що хвороба комплексна і полягає в тому, що ніхто нічого не збирається робити: ані президент, ані уряд, ані міністерство.
Рішення існують самі по собі, а виконання їхнього немає, тому необхідно в корені змінювати ситуацію. Якщо існує рішення проти України, то треба, аби країна брала на себе боргові зобов'язання у будь-якій формі розрахунку, просто треба хотіти цього зробити. Поки, на превеликий жаль, в державі ніхто не хотів цього робити, але це є обов'язок країни.
Зокрема, аби змінити цю ситуацію, необхідне розуміння та обізнаність із ситуацією керівництва держави, оскільки в мене викликає багато сумніву, що президенту доповідали правду. Не до кінця знає ситуацію президент, голова ВР, а прем'єр у нас взагалі один із найбільших порушників закону, бо він ніколи не виконував рішень судів, він завжди "відфутболював" людей.
Коли Європейський суд з прав людини зараз звертає увагу на таку ситуацію в країні, оприлюднює і проказує факти, то це свідчить про спроби ЄСПЛ звернутись до совісті українських керівників. Вони собі просто не можуть усвідомити, як це можуть не виконуватись судові рішення, як це можна з людьми не розраховуватись. До них це не доходить.
Без зміни влади така ситуація не зміниться. Це мають бути кардинальні революційні зміни в свідомості. Зараз нам це особливо соромно чути, бо Україна головує в ОБСЄ. Говорити про права людей, і водночас про головування в цій організації. Вона створена для захисту прав, а у нас брутально порушують права людей, це не є нормальним.
Якщо ЗМІ та європейські інституції візьмуться разом за цю проблему, то ми можемо змусити можновладців ставитися зовсім по-іншому до цього питання, показати їм вихід.
2 
1
Комментарии
15