– Як ти думаєш, то правда, що коханням можна оздоровити хвору людину? Незрячий, якщо його дуже полюбити, зможе побачити, а глухий – почути? – питає мене 5-річна племінниця.
Давно хотіла сказати її матері, аби не "присаджувала" дитину на вечірні серіали з хепі-ендами. Цього разу Вероніка перейнялася фільмом, де паралізованого хлопця, від якого відмовилися лікарі, виходила кохана. В останній серії разом біжать, наче паралічу й не було.
– Напевно, можна, – не хочу розчарувати дитину.
– От розкажи, хто зцілився, – просить племінниця.
Іро, нащо він тобі такий?
Пригадую, як наш далекий родич Гриша, який прикладався до оковитої, знайшов собі третю дружину. Перша й друга про нього чути не хотіли, так їм за спільне життя допік. Хоча кожна з них виховувала його дитину. А нова для Гриші й пече, і варить, і попере. Ніколи не свариться.
– Іро, нащо він тобі такий? – вже його мати не втрималася.
– Я тяжко хворію. А так не хочеться в останню хвилину життя бути самій, – сказала жінка.
Зізналася, що півроку тому їй діагностували лейкемію. Раніше жила з батьком та сином. Тато два місяці, як помер. Син навчається в університеті в іншому місті. Додому навідується лише у вихідні.
Після чергових аналізів Ірі сказали, що жити залишилося не більше трьох місяців. Гриша так перейнявся, що покинув пити, влаштувався на роботу. Додому приносив фрукти й квіти. Через три місяці лікар сказав, що недуга не прогресує. Якщо ще через три будуть такі самі результати, то пропише ліки, що продовжать життя на років п'ять.
Новиною тішилися місяць. А тоді Гриша з роботи став приходити п'яний. А ще через місяць Іри не стало.
Закінчення історії я дитині не розповіла.
1 
1
Комментарии
7