1 жовтня, 16.00, аеропорт у Чернівцях
Літак із патріархом Московським і всієї Русі Кирилом заходить на посадку. На летовищі метушня, але – урочисто. Предстоятеля Російської православної церкви зустрічають чернівецьке духовенство, голова обласної державної адміністрації Михайло Папієв, міністр палива й енергетики Юрій Бойко, депутати обласної та міської рад. Священики шикуються вздовж килима, поправляють хрести. Навпроти них шеренга черниць. Вони роздивляються небо, переб ирають чотки й намагаються не дивитися в бік камер.
Найбільше метушаться дівчата в національних строях. Їм – співати перед патріархом, вручати квіти й коровай. Вони крутяться, поправляють штучні квіти в косах.
– Я сильно горю? – прикладає одна долоні до обличчя.
Аж ось літак приземляється. Підносять трап. Із салону визирає бортпровідниця. Монахи дістають фотоапарати. Хор у національних костюмах починає співати. Кирило спускається трапом і рушає червоним килимом. Чиновники вклоняються, цілують йому руки. Із натовпу вибігає дівчинка років 5, простягає до патріарха долоні. Кирило нахиляється до неї. Дівчинка непомітно зникає серед чорних ряс священиків. Патріарх підходить до камер, притримуючи на грудях краї куколя – їх розвиває вітер.
– Это совершенно особенное место, связанное с очень непростой историей, но отмеченное удивительно стойким стоянием людей за веру православную.
Після короткої промови, в якій оголошує причину свого візиту – освячення СвятоТроїцького храму – благословляє присутніх, хрестить камери й сідає в чорний Mercedes. Журналісти обступають губернатора Папієва.
– Упевнений, що Буковина, як завжди, як багатонаціональний і багатоконфесійний регіон покаже і міжнаціональний спокій, і міжконфесійну злагоду, і слава Богу, з Божою допомогою ми з честю пройдемо це випробування, і наші православні люди зможуть помолитися з патріархом.
Яке випробування, губернатор не уточнює.
17.00, Святодухівський кафедральний собор, Чернівці
Довкола храму кілька кордонів міліції. Здається, її більше за вірян. Біля входу в церкву – килим із живих квітів. На ньому червоним викладено: "Буковина вітає свого патріарха. Многая літа".
Усередині собору душно. Журналістам пропонують піднятися на балкон до хорів. Там кількадесят хористок. Вони у білих хустках, стурбовані й нервові:
– Сказали не дивитися на Кирила, – шепоче одна.
– Чому?
– Ну… щоб він нікого не бачив.
– Хто ви такі? – кричить до журналістів вагітна хормейстер, заступаючи дорогу. – Тут немає місця! Ідіть на інший клірос!
Оператори не зважають на неї, протискаються поперед хору, виставляють штативи. Їм заступає місце хлопець років 12 із фотоапаратом.
– Я буду фотографировать!
– Ти по акредитації? – питають фотографи.
– Я по благословению.
Ті переглядаються, знизують плечима.
Хористки кудись телефонують. За кілька хвилин на балконі з'являється молодий чоловік у рясі й беззаперечним тоном із московським акцентом просить усіх спуститися.
На подвір'ї віряни виглядають Кирила.
– Іде, слава Богу! – зітхає літня жінка в окулярах. Натовп витягує шиї в бік квіткового килима.
– Заходить, – мружиться на екран бабуся.
– Уклоняється на ікону, – продовжує жінка поруч. – Знімає куколь…
– Вдягає… – підхоплює бабуся. – Ох і жарко ж там!
Ріденькі пасма патріарха зачесані назад. На лобі краплини поту. Попереду – всеношна.
20.30, СвятоТроїцький собор,село Банчени Герцаївського району Чернівецької області.
Дорога до СвятоВознесенського монастиря, на території якого звели СвятоТроїцький собор, – чи не єдина така в усій області. Новенький асфальт, ядучобілі смуги. З Чернівців у Банчени можна доїхати хвилин за 20. Настоятель монастиря отець Лонгін прославився на всю Україну, всиновивши понад 250 сиріт. Побудував для них неподалік монастиря притулок із басейном, гойдалками й усіма вигодами. Й увечері з дороги видно добре освітлену територію: охайні ґанки, свіжі клумби, з яскравими, немов несправжніми, квітами. А ще отець Лонгін називає Віктора Януковича своїм другом. Каже, президент допомагає і монастирю, і дітям. Його теж очікували на освячення. Але він приїхати не зможе.
До собору ще нікого не пускають. Усередині ввімкнені всі люстри. Очі сліпить від позолоти. Пахне фарбою, мийними засобами й ліліями – величезні букети живих квітів стоять перед усіма іконами. Черниці пилососять килими. Серед зображень численних православних святих, на боковому нефі, – родина останнього російського царя Миколи ІІ.
2 жовтня, 09.00, СвятоТроїцький собор
До монастиря стягнули міліцію з усієї області. У храм пускають по кілька людей – мовляв, там уже й так повно. А потім взагалі не пускають. Довкола собору ходять бійці у формі з написом "Експерт".
З колегою вирушаємо в село поспілкуватися з місцевими. Наш єдиний співрозмовник переймається, чи ми, бува, не хочемо посміятися із "селюків". Тобто виставити в інтернеті його фотографії та перекрутити слова так, щоб смішно було. Ми ховаємо фотоапарат. Розмова зав'язується.
– Храм цей – хороше діло. Нам і газ провели, дорогу, ліхтарі поставили – і на тому дякуємо. А який там патріархат – нам усе одно. Ми в політику не лізем, ми Богу молимося.
Каже, село живе із заробітчанських грошей. Більшість працюють у Румунії, до якої кілька кілометрів, та в Італії. Звідти, мовляв, і нові хати, й машини. На землі практично ніхто не працює – невигідно. Дехто продав свої ділянки монастирю.
– Сподіваємося тільки на одне: аби гірше не було. Революція в нас уже була. Звідси теж на Майдан їздили. Але не задарма, звичайно. Постояли, покричали, поїли й повернулися. І що? Що змінилося? Корумповані міліціонери, корумповані лікарі, корумповані вчителі. А Янукович… Навіть якщо реформи захоче – хто йому дасть? Хіба олігархи дадуть? Та й узагалі, кому потрібно, щоб наша Україна сильною була? Росії потрібно? Ні. Європі? Ні.
Питаємо, чому не пішов на освячення храму.
– Роботи в мене багато. Чого мені серед ґав товктися? Піду собі потім спокійно помолюся.
2 жовтня, 12.30, СвятоТроїцький собор
Кирило завершує проповідь. Говорить про любов і добро. Про те, як важливо зрікатися самого себе і нести свій хрест. Патріарха уважно слухають усі. Навіть міліціонери розвертаються до екрана.
За сприяння в будівництві собору Кирило нагороджує орденами Російської православної церкви Дмитра Фірташа та Юрія Бойка. Орден також дістається отцю Лонгіну. Він дякує Януковичу – за особисту участь у розбудові храму:
– Мы молились о президенте Украины, чтобы Господь дал ему здоровье душевное и телесное, мудрость, мужество, все необходимое для несения великой ответственности по созиданию украинского государства, по повышению духовного и материального уровня жизни людей.
2 
1
Комментарии
2