"Обиратимуть між тими, хто за Януковича, і тими, хто проти"

7

Як опозиції краще йти на вибори

Угоду про спільні дії Об'єднаної опозиції партії "Батьківщина", Європейська партія, "За Україну!", "Народна самооборона", "Наша Україна", Народний рух України, "Реформи і порядок", Партія захисників Вітчизни, "Свобода", Українська соціал-демократична партія, "Фронт змін" підписали 22 січня на Софійській площі в Києві. Із застереженнями до документа приєднався лідер партії "УДАР" Віталій Кличко. Голова "Громадянської позиції" Анатолій Гриценко назвав угоду "пактом про ненапад" і не підписав.

 

Тарас ВОЗНЯК, 54 роки, політолог:

– Із трибун кажуть одне, а через кому пишуть: підемо трьома колонами – "Батьківщина", "Фронт змін" і "Свобода". Це велике шулерство означає, що опозиція все­таки не об'єд­налася. Єдиний шанс виграти вибори з'явиться тоді, коли в кожному мажоритарному окрузі буде один­єдиний кандидат від опозиції, погоджений не тільки з цими трьома, а й з іншими колонами. Якщо виставлять три кандидатури – виграє кандидат від влади.

Опозиція повинна зібрати списки можливих кандидатів по кожному округу. Виявити, хто реально прохідний. Бо можна поставити на добру людину, яка є непрохідною.

Поки що 40 відсотків виборців не визначилися, за кого голосувати. Бо нема пропозицій – ані імен, ані посад, ані біографій. Уже ж голосували невідомо за кого – за чорних котиків в одному великому мішку. У результаті отримали "тушок", які бігають туди­сюди.

Виборець має знати, за кого голосувати: що це за людина, чи замішана вона в скандалах і корупційних схемах. Зараз українці однаковою мірою не довіряють ані владі, ні опозиції. Бо не можуть одні й ті ж бути народними депутатами по вісім разів. Якщо освіжити партійні списки, то кількість готових голосувати збільшиться. Політики повинні змінюватися й міняти свій стиль – відмовитися від розкоші, охоронців, гламуру.

 

Вадим ДЕНИСЕНКО, 37 років, головний редактор тижневика "Коментарі":

– Якщо опозиції вдасться узгодити кандидатів у мажоритарних округах, це буде величезний прорив і головний біль для влади. Вона починає запускати в ефір придворних політологів, щоб казали: все розпадеться, опозиція не домовиться, спочатку треба визначитися з ідеологією, щo вибори нічого не змінять, тощо.

Запиту на "третю силу" на цьогорічних виборах не буде. Повертається система 2004­го – з "доб­ром" і "злом". Не потрібні "­треті", з баченням іншого розвитку країни. Люди обиратимуть між тими, хто за Януковича, і тими, хто проти.

У пропорційній системі виборів до парламенту опозиція має йти трьома колонами. Електоральні лідери очевидні – "Батьківщина", "Фронт змін" і "Свобода". Тут визначальною буде ідеологія.

По мажоритарці достатньо домовитися щодо поділу округів між партіями. Який кандидат буде – неважливо. 2002 року всі говорили, що влада переможе в столиці, попри настрої киян. Але одного бренду "Наша Україна" вистачило, щоби пройшли кандидати, імен яких ми тепер і не пам'ятаємо.

Відсоток тих, які не прийдуть на вибори, буде високий. Але все одно більшість українців визначаться перед голосуванням. Завданням влади буде якомога зменшити показник явки. Тому опозиційним партійцям слід активніше працювати на вулицях, по квартирах, в інтернеті.

 

Олексій ГАРАНЬ, 50 років, директор школи політичної аналітики Києво-Могилянської академії:

– Радикали зі "Свободи" можуть бути неприйнятні для виборців Центральної України. У когось нема довіри до "Батьківщини", в інших – до Яценюка. Зібравши всіх у єдиний список, опозиція збере не лише рейтинг, а й антирейтинг. Сукупно це може піти на шкоду. Але значення набудуть люди, які вливаються в різні списки. Наприклад, якщо Олесь Доній і Тарас Стецьків підуть по списку "Батьківщини", то це плюс для партії. Анатолій Гриценко – це плюс "УДАРу" Віталія Кличка, а Ксенія Ляпіна – "Фронту змін".

Формувати політичну довіру просто – треба бути прозорим, відкритим, а тому й зрозумілим для людей.

 

Михайло ПОГРЕБИНСЬКИЙ, 65 років, директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології:

– Іти за одним партійним списком опозиції безглуздо. "Свобода" і "Фронт змін" політично та ідеологічно дуже різняться. Аби підібрати і згребти весь можливий опозиційний електорат, треба йти окремими списками.

Опозиційне політичне поле все одно об'єднується за географічним принципом. Серед представників опозиції, які в неділю підписалися під координацією дій, немає представників сходу України. Ця опозиція ­обирає лише захід і частину ­центру, а сходом і півднем поступається владі. Але й в опозиції є політики, за яких може голосувати східний електорат. Тобто люди, які вже не хочуть віддавати голоси за Партію регіонів. Та навряд чи вони підтримуватимуть політиків, які домовилися зі "Свободою" про якусь загальну тактику.

Щодо виборів по мажоритарці опозиція діє правильно – вона задекларувала наміри узгодити кандидатуру в кожному окрузі. Тепер шукатимуть найпопулярніших людей. Гадаю, вдасться домовитися щодо двох третин округів. У першій, де ставитимуть винятково на перемогу, – це насамперед округи в Західній Україні, частково – в Києві та центрі країни. Нескладно буде домовитися й щодо другої третини ­округів – на сході та півдні. Перемогти там для опозиції – справа безнадійна. Найбільші суперечки викличуть округи, де опозиція має певні шанси перемогти, – Дніпропетровськ, Запоріжжя, Одеса.

 

Тарас БЕРЕЗОВЕЦЬ, 36 років, політтехнолог:

– Угода, яку підписали опозиційні партії, не означає, що знайшли єдиний варіант погодження мажоритарних кандидатів. Скрізь можуть бути "порушники конвенції", які висуватимуться всупереч. Опозиційним партіям варто замовити всеукраїнське соціологічне дослідження компанії, якій довіряють усі. Центр Разумкова чи "Демократичні ініціативи" проведе масштабну роботу в областях і визначить кандидата із найбільшим рейтингом у кожному окрузі. Після цього партіям слід винести ці кандидатури на голосування і погодити їх. Крім того, опозиціонерам потрібно визначитися з ідеологією партій. Якщо, наприклад, "Фронт змін" обере суто вождистську ідеологію на зразок Партії регіонів чи "Батьківщини" – це дорога в нікуди.

 

Віталій БАЛА, 46 років, директор Агентства моделювання ситуацій:

– Опозиція має визначити критерії, на яких будується її об'єднання. Це може зняти багато питань щодо узгодження кандидатів у мажоритарних округах. Слід діяти відкрито, без можливостей для маневру. Можна зробити праймериз у мажоритарному виборчому окрузі. Так само публічно варто формувати й партійні списки – за внутрішньопартійним праймеризом. Публічність дозволить сформувати довіру громадян як до списку, так і до окремих кандидатів­мажоритарників.

Чого не варто робити – приватизовувати термін "опозиція". Це консервує ситуацію в країні. Бо зараз головні опозиціонери думають, що вони розумніші за всіх. Вожді все вирішили, поділили між собою й проводять фасадні політичні дії. А треба навпаки – залучати нові обличчя, підтягувати людей із регіонів, які мають авторитет на місцевому рівні, з громадських організацій і  рухів. Це наочно продемонструє, що опозиція – ц альтернатива, а не просто конкурент влади.

 

×