Прочитав журнал "Країна" №45 від 22 листопада про трагедію Голодомору. Авторці і задуматися б, хто той Голодомор учинив і з якими матюками, а потім братися за статті "з чужого свинячого голосу".
Не маю навіть дещиці бажання спілкуватися стосовно Вашої писульки "У театрі не матюкаються". Але честь українця і керівника театру зобов'язує. Судження Вашого якогось Андрія телефоном у режимі російської мови щодо "коммунистичности нашего театра" – недолугість неосвіченого "пацанёнка" (лексикою зі "Снів Василіси Єгоровни"). Бо ж той ні вистав, ні акторів нашого театру не бачив.
Вам ніхто не забороняє упиватися матюками в мистецтві й побуті. Ви можете навіть до батьків звертатися з матюками, якщо облизня не вхопите. Вам навіть ніхто не забороняє стати героїнею "шведської любові", про яку з матючним запалом промовляють зі сцени персонажі "Снів Василіси Єгоровни". А вигадки про висловлювання глядачів в окулярах про "пасування персонажів "Снів Василіси Єгоровни" до "радянської сцени" нашого театру" – дешева облуда.
На Волині радянського не було й за радянщини. Тут колиска УПА! А Луцьк – це ж не змосковщений Київ. Наш театр напакований сучасним звуковим, світловим обладнанням. Фасад – супер, завдяки колосальному ремонту з допомоги голови Волинської ОДА Бориса Клімчука. Закулісна частина поремонтована і має європейський вигляд. Ідеологія театру сучасна, українська – європейського зразка. Репертуар – вам і не "Снились" такі вистави, "Василісо Єгоровно". А актори та їхня виконавська майстерність дадуть фори столичним. Ми до Польщі на гастролі їздимо, як "добридень до сусідів" і працюємо там на найвищому європейському рівні.
Маю велику приємність, що з мого наполягання "Сни Василіси Єгоровни" своїм угро-фінським матюччям не осквернили нашої гарної сцени. І ніяких дозволів чи недозволів нашому театру не треба отримувати від міськради щодо гастролерів. Бо ми, до Вашого відома, є Волинським академічним обласним українським, і не драматичним, а музично-драматичним театром імені Тараса Григоровича Шевченка. І, відповідно, наш засновник – Волинська обласна рада. Але й від них нам не потрібно дозволів щодо гастролерів. Театр сам вирішує ці питання. І матюччя, чуже моїй нації, нехай звучить в КРОТячих театрах, яким місце на помийках.
Петро ЛАСТІВКА, художній керівник Волинського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Тараса Григоровича Шевченка
Коли була малою, вважала, що бити має право лише бабуся. Бо вона мене годує.
Світлана, 33 роки
Знайомий у 11-му класі пішов на дискотеку. Додому повернувся сильно п'яний о четвертій ранку. У коридорі його чекав батько. Вдарив сина в обличчя, кричав, що той стає алкоголіком. Приятель два роки займався боксом. У відповідь ударив батька так, що той відлетів під кухонний стіл. Тепер якщо повертається напідпитку додому – його зустрічає мати.
Сергій
У школі жалілись один одному, кого чим батьки вдома б'ють. Одну дівчинку лупцювали шнуром від подовжувача. Зараз вона працює психологом. Двох хлопців не били взагалі. Один із них сидить у тюрмі. А другий безробітний, спивається, і б'є свого батька.
Валентина, Знам'янка на Кіровоградщині
На новосілля друзі подарували сувенірний набір: елітну горілку з трьома чарками. Самі ж горілку й випили. З трьох чарок лишилась одна. Бо першу розбили, а другу забрав друг: мовляв, треба на роботу.
Сергій, 29 років, Київ
Говорити нині: "От якби Чорновіл тоді став президентом, то було б добре!" – майже те саме, що казати: "Аби німці нас тоді завоювали, то жили б зараз, як вони".
Володимир, 46 років, Суми
5 
1
Комментарии