– Словаки мій ноутбук знайшли, – розказує мені при зустрічі знайома Світлана.
Торік у грудні у словацькій Братиславі в неї поцупили рюкзак із документами, грішми та особистими речами.
"Всього на хвилину лишила сумку, а її вже вкрали", – писала мені тоді у Skype Світлана. Її з власною 5-хвилинною стрічкою про українських студентів запросили взяти участь у фестивалі короткометражних фільмів. Наприкінці всіх учасників покликали зробити групове фото на пам'ять. Дівчина залишила свої речі на кріслі.
– Організатори розгубилися, нічим не допомагали. Я в плач, бо там були квиток, паспорт і всі гроші. Навіть шкарпетки і білизна! – розповідала Світлана.
Я – в плач, бо там був квиток, паспорт і всі гроші
Словаки викликали поліцію. Ті опитали учасників, які ще не роз'їхалися, але свідків і крадіїв не знайшли. Світлані порадили зранку звернутися до українського консула на прийом. Із загального бюджету організатори фестивалю виділили їй кошти на готель та харчування. Обіцяли дати грошей на дорогу додому.
Уранці у поштову скриньку організаторів злодії підкинули документи та залізничний квиток. Того ж дня українка поїхала додому. Словацькі полісмени попросили залишити контактні дані. Сказали, повідомлять, якщо знайдуть вкрадені речі.
За півроку на електронну пошту Світлани надійшло повідомлення з фотографією ноутбука й пропозицією забрати знахідку. Пересилка не передбачена у витратах поліції.
– Ноут зараз від сили 2,5 тисячі гривень коштує. Їхати забирати його мені невигідно, – пояснює дівчина. – Відписала, аби передали ноутбук організаторам кінофестивалю. Вони все-таки внесли в графу "непередбачені витрати" моє прізвище.
35413
Комментарии
10