– Колишніх медиків не буває, – кажу Оксані.

11 років вона працювала фельдшером у невеликому селі. Приймала пологи, засвідчувала смерті, робила невідкладні операції, бувала на ексгумації тіла. Селяни возили її до пацієнтів мотоциклами й на возах. Інколи забирали зі святкувань.

– Це найгірша професія, – казала про роботу. – У 30 років від неї вже мала сиву голову.

Звільнилася й переїхала до Львова. Пройшла піврічні курси, влаштувалася туристичним агентом. Спершу продавала екскурсійні путівки по Україні. Згодом – тури для VIP-клієнтів. Від кожного отримувала відсот­ки, відпочивальники привозили сувеніри з поїздок. Роботою задоволена, говорила.

Проблеми почалися після оголошення в країні карантину. Туристичні компанії заявили, що запровадження обмежень – це форс-мажор. Тому можуть не повертати грошей. Лише частина перенесла вильоти клієнтів на кінець літа чи початок осені.

– Взимку продала понад 10 преміальних турів. Частину – постійним клієнтам, яких обслуговую роками. І тут таке. Повернули кошти лише трьом першим. Там суми із п'ятьма нулями були, – розповідає Оксана. – Люди дзвонили цілодобово. Вимагали гроші. Пояснювала, що від мене це не залежить. Коли почали погрожувати, стало страшно залишатися в місті.

Змінила номер телефону, видалилася із соціальних мереж і переїхала в село.

– Виявилося, що медик – не така вже й погана професія, – додає

×