Минулий рік запам'ятався дачею. Навесні нам із чоловіком безкоштовно дали її в оренду на 15 років. Триповерховий будинок біля Винниківського озера з краєвидом на пагорби й Чортові скелі, 20 хвилин від Львова. Поряд – дачі й житлові будинки небідних людей.
Ми хотіли на літо орендувати будиночок біля озера. Написали оголошення. Подзвонив чоловік, каже, що має пропозицію. Його родина виїхала до Франції. Батьківську дачу продавати не хочуть, шукають надійних людей, які доглядатимуть її. Після зустрічі підписали контракт у нотаріуса.
А за день до цього я переказала чималу суму на лікування онкохворої дівчинки з Рівненщини. Про оренду дачі за гроші тоді можна було забути.
Ціле літо ремонтували дім біля озера. Восени зібрали урожай – 8 літрів малини. У 2-річної дочки з'явилися друзі – коти Сірий і Білий. Вони біжать до нас із сусідських дач, як тільки чують її голос.
Знайомий Ігор перед Новим роком пише: "Це все развод – твоя історія, що добро вертається. Я все літо допомагав сиротам – одягом, продуктами, переказував гроші онкохворим, навіть переводив бабусь через дорогу. І в результаті – ніякої халяви з неба не впало. Дива не сталося".
Ставлю сумний смайлик. Потім пригадую:
– Але ж ти зробив пропозицію своїй дівчині, і вона погодилася.
– Яка ж це халява? Я над цим працював кілька років – увага, подарунки. Жодного дива
3 
1
Комментарии