Мать 16-летнего подозреваемого в смертельном ДТП по просп. Гагарина в Харькове считает свою семью обычной.
Себя Марина Дегтяр называет домохозяйкой. Кем работала до сих пор, не уточняет. Говорит, в Германию ездила на заработки, за последнее время — во второй раз.
В ее семье трое сыновей, Николай — самый старший. Детей воспитывает вместе с мужем, хотя живут отдельно, рассказала "Общественному".
Николай с детства был "гиперактивным", рассказывает мать, в подростковом возрасте хотел стать "крутым".
"Николай — активный парень. Возможно, у него была не очень хорошая цель — жизнь на высшем социальном уровне. Его тянуло к такой жизни, такое у него было и окружение — люди с высоким социальным статусом. Может, где-то он сменил реалии на картинку. Да , он шел к этой цели, с 14 лет работал, помогал отцу, не стеснялся, хоть не каждый ребенок стартует с такого возраста", - рассказала женщина.
ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ: "Коля Харьковский сказал: "Моя куртка стоит дороже, чем вся ваша семья" - адвокат Игорь Черняк
Она убеждает, что "всегда уделяла внимание сыну". Посещали психолога, пытались наполнить его жизнь разными видами спорта, отдыхом.
"Где-то не успели присмотреть, что-то не сделали, но идеальных нет родителей. После этого события, когда он получил условный срок, мы посещали психолога, все соцслужбы посещали нас, он занимался иппотерапией, я старалась не потерять связь, быть другом. В 16 лет контролировать его тотально невозможно, например, Instagram, разные социальные сети. Где та граница между семейным насилием и доверием? Я пыталась сделать так, чтобы дети знали, что я их услышу", - говорит Марина.
Предполагает, что ни она, ни отец Николая не пользовались у него авторитетом.
"Так случилось, что окружение, стремление к социальному статусу стало важнее. Среди его окружения появились люди старше него, стали авторитетом для него. Возможно, это роковая ошибка, которая привела к трагедии", — добавила Дегтяр.
Сына в следственном изоляторе Марина еще не посетила. Говорит, после аварии от семьи отвернулось много людей, а средний сын, которому 12 лет, боится ходить в школу из-за угроз.
26 октября в Харькове Николай Харьковский за рулем внедорожника Infiniti проехал на красный свет на большой скорости и столкнулся с легковым автомобилем Chevrolet.
От мощного удара легковушку буквально разорвало на части. Водитель 58-летний Игорь Носов погиб мгновенно. Водитель и пассажиры люксового автомобиля травмировались.
В отношении родителей Харьковского следователи открыли два уголовных производства - за допуск к управлению транспортными средствами людей, которые не имеют на это права. И по статье о невыполнении родителями их обязанностей, что повлекло за собой тяжкие последствия.
По первой статье родителям 16-летнего водителя грозит от штрафа до пяти лет лишения свободы. По другой – ограничение или лишение свободы от двух до пяти лет.
2 
1
Комментарии
Люди Донбасса не приемлют бандеровскую Украину. Бандеровцы - не приемлют Донбасс. Так может по хорошему разойтись, а не репетувати, кто у кого пальто украл?
Донбассцы не хозяева всего того, что располагается на Донбассе. Хозяйка - Украина! А донбассцы могут любить Россию, говорить по-русски. Для этого нужно всего на всего сменить гражданство и переехать. До этого момента они выступают, конечно, в качестве воров, воришек. А странная пропаганда донбасской идеи и донбасских действий сегодня в России сегодня вообще должна подпадать под откровенную пропаганду сепаратизма. Что карается нынче.
Так вот. От того, что сейчас на Донбассе кто-то прыгает и говорит "Ах, как нам здесь хорошо, ах, как нам здесь привольно", знаете - это радость воришки, который украл пальто и убивается тому, как ему это пальтишко идет.
Нифига! Придут. Отберут. И Донбасс все-равно будет украинским
Что такое Донбасс? Донбасс - это прежде всего имущество. Донбас - это не люди. Донбасс - это шахты, горы, поля, леса, просторы, ручьи, города, городишки, электростанции прочее прочее. Имущество, да? И вот это имущество вместе с землей принадлежит государству под названием Украина. И только общенародным украинским решением может быть отчуждено кому бы то ни было. Это касается, кстати говоря и всех остальных ситуаций.
Досить складно коментувати величезне інтерв'ю, в якому начебто правильні речі межують з величезною кількістю відверто спірних тверджень та припущень і навіть нісенітницями. Щоб дати повний коментар, довелось би писати пост, втричі більший, бо запитань це інтерв'ю викликало багато.
Але інколи конкретна справа, допомога людям важить значно більше, ніж розлогі політтехнологічні екскурси та філософські вибрики. А от з добрими справами у героя інтерв'ю великі проблеми. Та й з пам'яттю щось не гаразд, цей пан деякі свої вчинки згадувати не буде та й не захоче. То ж нагадаємо йому дещо.
До "патріота" Андрусіва, який на той момент займав високий пост в Донецькій ОВЦА, неодноразово зверталися педагоги, батьки та активісти м. Костянтинівки с проханням допомогти зберегти УКРАЇНОМОВНУ школу 1, в приміщення якої начальниця міського управління освіти Ольга Барабаш, те ж знана "патріотка", і досі планує перевести РОСІЙСЬКОМОВНУ гімназію. Пам'ятаєте, Пані Андрусів, як ви, розмовляючи гарною українською мовою, ледве тримаючи себе в руках, дуже нервово, завзято і безапеляційно доказували, що проблем зі школою не існує, що немає нічого страшного, якщо її учнів костянтинівська "освітянка" переведе в інші школи (до речі, російськомовні).
Пригадуєте ту полеміку, коли ви костянтинівцям, які борються за збереження школи, затикали рота? Пригадайте, це було того разу на громадській раді при Донецькій ОВЦА , коли ви ще з одним "патріотом" Олександром Меланченко, співали свою "гарну" пісеньку в унісон. З вашою ж допомогою, панове, і нищили україномовну школу, та і зараз ця чорна справа не завершена.
Так от саме цей чиновник, що так завзято "бореться" за все українське, про що він дуже натхненно говорить в своєму опусі, палець об палець не вдарив, нічого не зробив, щоб допомогти батькам, активістам, педагогам. Вони і досі "воюють" за те, щоб ця школа стала опорною і її не поглинула російськомовна гімназія. Ось такий ви "патріот", пане Андрусів! Грамотне, але цинічне базікало!
Не згоден з тим , що патріотів України в Добасі нема! Живу на окупованій території був у полоні ДНР звільнився і зрозумів якщо не битися за свій дім то це божевілля та війна буде тривати роками! А ваша пропозиція залишити усе як є з домінуванням російської мови мене не влаштовує пане Андрусів! ! Я сам Кандидат філософських наук бував щорічно 14 лютого на личакавіському цвинтарі на могилі Казиміра Твардовського !А доаповіді принципово робив українською мовою! ЗІ Сходу я бів я один але був у той час як поляки що захищали докторські не приїджали.. хоч для них це було майже поряд!
"Жителі Донбасу не за ДНР чи ЛНР, не за Україну чи Росію, а за мир" - тобто, ці "жителі" без роду-племені, такі собі "дамбассци"? Так чому ж пуйла кликали? Вони стільки років жили в Україні, писали свої адреси, але, виявляється, не розуміли, що живуть в Україні? Скільки можна їх виправдовувати. Все це дуже нагадує історію, що відбувалася за совка у Вільнюсі
У Вільнюсі в автобусі їдуть дві росіянки і одна іншій говорить: "Ну как тєбє Вільнюс?". А інша відповідає: "Красіво, только очєнь много етіх, как іх, літовцев"... Отак, мабуть, і "дамбассцам" забагато в Україні українців
Основний аргумент в дискусіях про причини конфлікту, який вони висувають, як незаперечний, це те, що українці прийшли на їхню землю. Всі стараються це не помічати і шукають причину в якомусь містичному непорозумінні, фатальному збігу обставин, недопрацюваннях центральної влади. І все це нонсенс. Твердження про "їхню землю", по суті, є чіткою вказівкою на те, що територіальною і адміністративною частиною України цей анклав не був від самого моменту проголошення Незалежжності. Вони трепетно чекали настання того часу, коли Україну можна буде приєднати до Донбасу і з ледь прихованим ентузіазмом спостерігали як прокремлівська кліка підминає
під себе все, що навколо і на захід від Києва. Події кінця 2013 і початку 2014 року стали для них і їхньої кримінальної еліти справжнім шоком і крахом всіх їхніх планів і надій. Тоді і пролунала команда "фас"від закордонних кураторів і почалась реалізація плану "Б".
Який зараз може бути вихід з цієї ситуації? Його нема, в першу чергу в головах тих, хто мав би його знайти і реалізувати. Тому, крім розмов і даремних безглуздих втрат, нічого не відбувається. Комусь може здаватися, що спрацьовує стратегія стримування. Це небезпечна ілюзія, яка може розсипатись в будь-який момент.
мутний полiтолог-демагог