– Я більше так не можу, – реве подруга 30-річна Яна в телефон. – У мене істерика.
Це – третя за місяць. Півроку тому з'їхалася з однолітком Артуром. За ним тягнулася слава ловеласа. Знали одне одного з дитинства. Цього літа разом святкували день народження спільного товариша. Тієї ночі лишилася у квартирі Артура на Оболоні, і більше не роз'їжджалися.
– Жалійся, – кажу, притримуючи двері магазину старенькій. Телефон тримаю плечем.
– Уявляєш, сиджу на роботі, чай п'ю. Тут повідомлення: "Я думала, це ти квіти приніс. Заїдь до мене, як матимеш час. Я в лікарні". Якась курка думає, що може його отак зазивати? Ромео недороблений, – шморгає носом.
– Ти маєш доступ до його повідомлень? – перепитую. Обираю подарунок на перший візит до пари. На полиці з варіантів тільки дві скляні чашки з сердечком і зелений вафельний кухонний рушник.
– Він колись забув вийти. А я й не нагадую, – чую звук підпалювання цигарки. Яна не курила два місяці. – І що ти думаєш? Я їй відповіла. Написала, що обов'язково приїде до лікарні і їй теж квіти привезе. А потім йому подзвонила і сказала, щоб валив у свій шльондроприйомник.
Розумію, що в гості до них я не потраплю. Прошу касира забрати з чека чашки.
У кінотеатрі на фільмі "Секс і нічого особистого" за тиждень чую знайомий сміх. На ряд вище сидить Яна. По праву руку – її Артур.
– Мені так соромно, – розказує після сеансу в туалеті. – Він тоді приїхав і дві години сидів за дверима. Коли зжалилась і впустила, усе пояснив. Дівчина з повідомлення – Свєта. Це подруга його колишньої, яка померла від діабету два роки тому. А квіти вона побачила на могилі. Подумала, що він приніс. Боже, як було соромно. Змусив вийти з його Facebook. Але акаунт у Viber я собі залишила
4 
1
Комментарии
Дуже добре, "сирітко"! Надіюся, ваші батьки живі-здорові і ви їм не показували тексту? Єдине питання, чи заради красного слівця ватро було "ховати"своїх батьків?...
... Автор вважає вірним сказати: "Я – сирота", аніж вислуховувату чиїсь закиди своїм шановним батькам про їх "хибні" уявлення про мораль... і тут я її підтримую...
... А тепер до вдови композитора... Уявіть собі, що режисер вийшовши на біс, й під аплодисменти, подякував шановній публіці й пом"янув покійного автора - композитора й сказав, що в залі зараз знаходиться його вдова... Вона би встала й поважно кланялась публіци, ак колись це робив її шановний чоловик... і сам пан Президент повернулись й звернули увагу на її (нікчемну) персону... А цього не сталось... Траґедія...
... Что-то тут есть... Есть что-то, что заслуживает внимания... Реальность... Типичный мещанский гламур... Вдова композитора, "купавшаяся" в славе супруга, а сама - никто... Нет, не аморальный человек... а человек просто без морали... Таких сцен в жизни не редкость... Вдова директора... Вдова профессора... Исключения бывают... Но тут не из исключений... Оперу поставили не бездарно... но и ей захотелось кусочек "глории"... и удовлетворилась приглашением к столу...
... Да и за "сироту" не стал бы автора осуждать... ведь отговорка это только, а не отречение...
" ...На запитання, чи є у мене батьки, які мали б дати уявлення про мораль, завжди кажу: "Я – сирота".
Даруйте, а Ви дійсно сирота? Якщо це так, співчуваю. А якщо Ваші тато-мама (або хоча б один із батьків) живі й здорові, то "хоронити" їх в такий спосіб аморально. Хіба так важко творчі людині придумати якусь іншу відмовку?
Йшлося про вiдповiдь згiдно правил фальшиво? гри! Окрiм того, щось про "гiперболy" (укрансьск. — "перебільшення"!) — чули? Це те, що в розмовi (або в текстi) подєнує явне і навмисне. Як же вам це пояснити... Ну, ?? вживають щоб посилити виразність думки! Для наголошенння на не?, саме в такий спосiб! Нi?...
Читати: "... поєднує..." !
Про гіперболу я, звісно, чув, і мушу Вас запевнити, що предмет дискусії не має ніякого відношення до цієї стилістичної фігури . На моє глибоке переконання, ні за яких обставин людина не має морального права в такий от спосіб "хоронити" батьків. Якщо Ви людина віруюча, Вам це легше зрозуміти, якщо, як і я, атеїст, то, повірте, все рівно не можна так говорити... Якось воно не по-людському.... Я про своїх батьків так не говорив, і не хотів би я, щоб мої діти про мене так говорили.І в фальшиві ігри не варто грати... Не кожна мета виправдовує засоби
Авжеж, людина, що вона дотримується високих норм моралi може викликати лише велику повагу. Проте погодьтеся: фактична роль гiперболи з "сиротою" - тобто ЧЕСНИХ ДУМОК ВГОЛОС - робить будь-яку дискусiю з цього приводу дещо не доречною..
+1, теж різонуло
Чергове сатирично-гумористичне "развлекалово". Росіянам би сподобалося. Але ж це не сайт журналу "Крокодил". Мені цікаво, а ви хто, Аліна, журналістка чи клоун? Пора вже припинити гратися й переходити на більш якісну публіцистику. Візьміть приклад хоча би з постів Луканова або Горобця.
напиши щось своє, а ми подивимось який ти син вдови чи відставної кози барабанщик
Це щось з чисельних тутешнiх троллiв. Тож...
Автору - респект! Абсолютное попадание в тему!
автор молодець.
Рiзноманiтне життя в вас - репортажi із товариства анонімних алкоголіків, концерти... Фуршети! От хиба що оцi "театральнi махи виделкою з настромленою ковбасою"...
) О_о_о....! Просто класичний ки?вський жлобiзм!..
"Это жизнь, наша жизнь..."-- як співає Ю. Антонов. У нас прийнято таке лицемірство називати дипломатією. І дуже мало людей щирих і прямолінійних. Та ще й як назло їх за це і не люблять.А більшість людей дуже обережно висловлюють своє ставлення. Просто треба це враховувати при прийнятті рішень і оцінок.
Блискучо! Справило враження!
От просто цікаво...
Ще б "сирота" сказала хто ті режисер та вдова...