Друг у пошуках роботи п'ять разів ходив на співбесіди в провідні компанії. На першу потрапив через знайомих.

– Це – багаторічний проект. Зараз формуємо команду, шукаємо керівника для неї, – каже представниця однієї з політичних партій, члени якої є в парламенті. – Пропонуємо 25 тисяч гривень зарплати.

– Чи не закриють проект після виборів?

– У жодному разі.

Цього місяця керівництво не дає коштів на вакансію, – зателефонувала за кілька днів. Набере через три тижні. Дзвінка не дочекався. Від знайомих дізнався, що проект не запустили.

Друга співбесіда – в офісі на Хрещатику, від одного з міністерств. Заповнив анкету, відповів на 70 запитань. Поспілкувався з рекрутером.

– Звернув увагу на запитання: чи вперто ви відстоюєте свої інтереси? Офіційна зарплата в них – мінімальна по країні. Решта – в конверті. І це при урядовій установі! – розповідав мені. – Взяв тестове завдання додому. Виконав вчасно. За два місяці так і не відповіли.

На третій співбесіді – керівник напрямку й менеджер із персоналу. За тиждень подзвонять у будь-якому випадку, запевнили. І – з кінцями.

Завтра почнемо співпрацю з пробного завдання, сказав після четвертої співбесіди керівник. В очі дивився, коли говорив. Посміхався. Через тиждень спитав їх електронною поштою, чи щось надсилатимуть. Виявилося, не можуть платити стільки, як хотів.

На п'ятій роботі розмовляв із співвласником рекрутингової компанії. Той говорив:

– Хочемо, щоб за допомогою нас мільйони людей могли знайти собі роботу. І щоб їм це було зручно.

Зателефонують через тиждень, пообіцяв після співбесіди. Набрали на два дні раніше:

– На жаль, ви не пройшли в другий тур. Дякуємо, що відгукнулися на нашу вакансію. Бажаємо успіхів у пошуку.

×