Причини можливого звільнення Дмитра Табачника полягають в тому, що від нього всі втомились: і опозиція, і влада, і студенти, і вчителі. Півтора року його перебування на посаді привели до того, що вся освітянська і гуманітарна сфера переживала період лихоманки та нестабільності.
Саме тут згенерувалися багато кризових точок, які потрошку , але постійно підтоплювали славнозвісну стабільність режиму. Саме на Табачнику багато опозиціонерів відпрацьовували свої навики, дехто навіть знайшов тут свою спеціалізацію.
Якщо зробити контент-аналіз інтернет-видань та газет, то мабуть кожного дня буває критика Табачника і стану справ у освітянській сефрі.
До таких слів Льовочкіна підштовхнула втома і негативні резонанси, які підривали стабільність влади, і центром яких був Табачник і його міністерство.
По друге, відставка Табачника в деякій мірі неформально означає відставку Ганни Герман. Саме ці два гуманітарні клани української влади у своїй дарвіністській боротьбі один проти одного сформували тенеденції в гуманітарній сфері України. Сама гуманітарна політика стала заручницею боротьби цих кланів та смакових уподобань.
Фактично гуманітарна політика розділилася на два полюси — германівський і табачниківський. Це призвело до того, що послідовної, продуманої гуманітарної політики в Україні півтора року не було. Вона не склалася, бо йшла постійна боротьба за гуманітарне домінування в президентській команді.
Відмова від посади віце-прем'єр міністра з гуманітарних питань зробила цих двох осіб основними гуманітарними провідниками нинішньої української влади.
Далі так продовжуватися не могло. Тим більше зараз змінюється зовнішньополітичний фон та контекст, у якому доведеться існувати Україні. Змінюється дипломатична реальність, особливо у стосунках з РФ. Зараз потрібно зробити серйозний маневр у гуманітарній політиці. Він має бути центристським: не антиросійським, але і не проросійським.
Для того щоб сьогодні віднайти новий формат та тональність у російсько-українських відносинах, потрібно серед усього переоформити гуманітарну політику, іделогічні проріоритети, які стосуються інтересів РФ.
Слід відновити посаду віце-прем'єра з гуманітарної політики, на яку закличуть якогось досвідченого просвітянина з потужним бюрократичним бекграундом та адмністративним профілем, який нікого не буде дратувати. Це може бути Василь Кремень.
Виходило так, що Табачник останнім часом був мішенню критики, збиралися групи підтримки фанів з обох таборів. А в той час гуманітарну політику України вела Ганна Герман. Не думаю, що це влаштовувало всіх у Адміністрації та самого Президента. Не було до кінця ясно, які пріоритети влади в гуманітарній сфері формувались.
Зараз потрібно сформувати проукраїнські пріоритети, які б захищали країну не тільки всередині від соціального напруження, а й відбивати наступи зовнішньополітичних партнерів. Ось чому у рамках структурного маневру заміни деяких міністрів назрів гуманітарнй маневр. Герман і Табачник є яскравими людьми, але вони виступають як політики. Але цю сферу треба бюрократизувати, адмініструвати та деполітизувати. А в такому разі їм обом тут робити нічого.
Щодо наступників, то ті ж підручники з історії, які зараз частково переписані, можуть би заново і по-новому переписані ще раз. Поки не закінчиться формування української держави та нації, історія приречена на переписування. Питання зараз стоїть не в тому , щоб революціонізувати цю сферу, а навпаки — заспокоїти.
6 
1
Комментарии
31