– Ну хіба ж не дури, глянь, – приятель Вітька тицяє мені під носа побитий смартфон LG. Там у павутинні екранних тріщин фото напівголих дівчат в Instagram. Ті у спідньому позують на фоні пейзажів Прип'яті в зоні відчуження. Серед вибитих вікон, порослих травою будинків і заіржавілих атракціонів виглядають, ніби хтось "вставив" їх туди через Photoshop.
У недільний вечір сидимо з Вітькою біля фонтанів у луцькому центральному парку. Напередодні обговорювали американський серіал "Чорнобиль". Останній епізод стрічки показали 3 червня на телеканалі HBO. Розповідає про вибух на Чорнобильській АЕС, що стався у квітні 1986 року. Після прем'єри у Прип'ять за враженнями і фото поїхали туристи з усього світу. У тому числі й Instagram-блогерки.
– Не встигаємо відійти від одного позору, як доганяє другий, – Вітька виколупує пальцем залишки чипсів на дні пачки.
Я пригадую нереалізовану подорож 10-річної давнини. Коли мені було 15, Вітькин батько через знайомих домовився поїхати на екскурсію в Чорнобиль. Така можливість випадала раз на рік – на проводи після Великодня.
– Кажіть, що треба прибрати могили померлих родичів. Впустять, – торочив він.
Я тоді не поїхав. Мати покрутила пальцем біля скроні й заховала рюкзак під ліжко. А Вітька вернувся звідти весь в емоціях – так, ніби побував у космосі.
– Пам'ятаєш це? – питаю.
– А-а-то-ж! Такого не забудеш. Нас тоді мало не пов'язали. Було класно. Торік я знову їздив, – продовжує Вітька, на мить відірвавши очі від екрану з дівчатами в Чорнобилі. – Але на цей раз обійшлося без брехні. Виявляється, там похований мій свекор. Жінка після весілля призналася, що він помер від раку. Був ліквідатором
1 
1
Комментарии