Кажуть, прізвище лишає відбиток на долі людини. Я в таке не вірю, але життя постійно підкидає сюжети для роздумів на цю тему.

Знайома з прізвищем Голод перебивається з хліба на воду, скільки її пам'ятаю. Далекий родич Іван Стояк став багатодітним батьком, а його дружина – матір'ю-героїнею. Сусід по дачі Руслан Козодой раптово розбагатів, коли зайнявся фермерством. А однокурсниця Зіна Баран була першою у списку на вступ до університету.

Щоразу, коли чую незвичні прізвища, згадую фільм "Амелі". Другорядна героїня в одному з епізодів каже: "Моє дівоче прізвище Фонтана – на роду написано плакати".

Плакати від безвиході готова була й подруга моєї двоюрідної сестри – Оксана Журба. Дівчині не щастило. Довго вірила, що її хтось прокляв. Ходила до знахарів, бабок, дідів-відунів, їздила до закарпатських мольфарок. Порчі та вінці безшлюбності знімалися, а результату не було. Торік Оксана в затяжній депресії намагалася накласти на себе руки. Коли в реанімації отямилася, заплакала: "не пощастило навіть умерти".

У грудні вона подала документи на зміну прізвища. Новий паспорт отримала як Розумовська. Не знаю, чи через те, але її життя змінилося. Знайшла хорошу роботу, купила квартиру. Днями кликала на весілля. Каже, з коханим познайомилася три місяці тому. Падала в офісі зі сходів, а він спіймав.

– Діма мій працьовитий, добрий, розумний. І сам такий нічого – у нас будуть красиві діти. Та є одне "але", – зітхає Оксана. – Наполягає, щоб я взяла його прізвище – Могила

×