Сивокосі пані вбралися у найкраще. У фойє витає аромат парфумів "Ландыш" із ледь відчутним запахом нафталіну. Ближче до буфету його глушить стійке амбре "Московської" з ноткою свіжого огірка під коньячок. Чоловіки невизначеного віку, звичні до таких закусок, наче гусаки, витягують шиї, споживаючи бутерброди — натерли затягнуті краватки. У театрі прем'єра.
—?Відстой! — вирішує Масік. Вона тут найгарніша. Куценька сукня а-ля "друга шкіра", блискітки по периметру, примхливо відкопилена губа й модна гривка. Може, її звати Оксаною чи Мариною, але подружка — вона теж у схожій "шкірі", кличе її Масіком. "Масік, дай пудру!" — це біля дзеркала. "Масік, звоночєк!" — їм пора заходити до зали.
Масік сідає переді мною. За грою акторів спостерігаю крізь відстовбурчену гривку. Масік активна — коментує діалоги. Світить телефоном під ноги, шукаючи сережку. Їй дзвонить якийсь Саня.
Лучче би ти, Міша, в цирку працював
Прошу тиші, бо вривається терпець. Незворушна Масік радить мені розслабитися. Її подружка плюсується: "Дєйствітєльно!".
Нарешті перестає йорзати і вмикає гру на телефоні. "Піу-піу" — це Масік стріляє по привидах. В антракті вони біжать із зали першими.
На другому акті місця переді мною вільні. Майже 20 хв. спокійно насолоджуюся грою. Масіки повертаються ближче до закінчення. Плямкотять шоколадкою, із фольги роблять літачок. Добре, хоч не запускають.
—?Міша лучший! — кричать, коли актори виходять "на біс".
Завзято плещуть у долоні. На них зглядається люд.
Із театру виходимо одночасно. Масіки тримають попідруки молоденького актора Мішу — він грав незначну епізодичну роль. Обганяю їх біля зупинки й чую Масікове: "Спасібо за білети. Лучче би ти, Міша, в цирку працював".
Подружка підтверджує: "Дєйствітєльно!".
Комментарии
27