У Папуа – Новій Гвінеї їдять чаклунів

Минулого місяця в провінції Маданг, Папуа – Нова Гвінея, поліція заарештувала 29 людей. Усім висунули звинувачення в умисному вбивстві. серед них восьмеро жінок і 13-річний хлопець зізналися, що вбили й з'їли сімох людей. Мозок жертв спожили сирим, зі статевих органів зварили суп. Людоїди говорять, убиті були злими чаклунами і часто погрожували селянам, що зурочать їх. Від темних чар можна було відкупитися сексом, грошима, свинею чи мішком рису.

– Звинувачені переконані, що не зробили нічого поганого. Вони всі зізналися в скоєному. Вірять: якщо з'їсти мозок і суп з органів людини, стаєш захищений від куль, – коментує поліцейський Ентоні Вагамбі.

Суд призначили на 17 серпня. Поліція переконана, що у віддалених селах на північному сході країни живуть понад тисячу канібалів. Вони об'єдналися в групу для боротьби з чорними магами

Джін АЛАМ, 23 роки, студент, Порт-Морсбі, Папуа – Нова Гвінея:

– У нас вже всіх дістали ці шарлатани. Кажуть, що знімуть прокляття. Їм вірять наївні дівчата, вони сплять із так званими знахарями і ­стають повіями. Канібалів ніколи не бачив. Вони ­живуть у диких селах. Чув, що коли вбивають людину, з'їдають усю її плоть. З волосся, зубів і нігтів роблять намиста.

Дідарул ФЛЕД, 30 років, продавець, Лае, Папуа – Нова Гвінея:

– Думаю, тут не обійшлося без політики. ­Чомусь убивць чаклунів почали ловити саме під час виборів. Комусь вигідно зірвати голосування. Канібалізм для нас не новина. Наші діди і прадіди їли людей. Але лише чаклунів, або ворогів, що висмоктували душу з родичів. Дід розповідав, що бачив, як полювали на ­людей. Шматки плоті жертви загортали в бананове листя й роздавали всім членам племені. Казав, що куштував людське м'ясо, за смаком нагадує страусове.

Але білим людям не варто нас боятися. Біла людина для наших – рідкість і божество. ­Туристи, що мандрують Папуа, завжди залиша­ються задоволені. Місцеві обдаровують їх амулетами. Єдине, чого треба берегтися у джунглях, – гігантських павуків та отруйних змій.

Алан ЖОСТЕР, 35 років, соціолог, Порт-Морсбі, Папуа – Нова Гвінея:

– Понад 15 років вивчаю папуасів. В ­універси­теті мріяв про ідеальне суспільство, де ­зберігалися б їхня любов до природи, але при цьому всі були б письменними й освіченими. А виявилося, треба обирати щось одне.

Страх перед пуріпурі (чаклуни. – "Країна") не можна вигнати ніякою освітою. Мені ­інколи здається, що в цій країні їх боїться кожен. А в селах, де є чаклун, не може бути й мови, щоб хтось не послухався його. Ми хотіли забрати дитину з пухлиною на губі до лікарні, але чаклун заборонив батькам віддавати її, хоч ті й були готові, бо дитя страшно мучиться. Поліція на наше звернення відповіла, що батьки самі мають вирішувати такі речі. насправді просто побоялися гніву чаклуна.

Хелен ВАРТОНА, 54 роки, водій автобуса, Порт-Морсбі, Папуа – Нова Гвінея:

– Ще кілька десятків років тому влада силоміць забирала дітей у глухих селах і віддавала їх у школу. Мене забрали 4-річною, і я потрапила аж у Канберру. Батьків пам'ятаю досить добре. Ніколи не жаліла, що зі мною так вчинили, хоч це неправильно. Я потрапила в хорошу прийомну родину, де нас було троє. Батьки не робили різниці між мною і рідними дітьми. Мої доньки отримали вищу освіту, працюють у школі.

Я, коли виросла, намагалася знайти своїх батьків, але в селі вже живуть зовсім інші.

Досі багато людей вірять у силу ритуального вбивства. Щотижня в кримінальній хроніці розповідають про якісь жахіття з тих місць. Учора на роботі чула, що в якомусь селі насмерть забили двох чоловіків – вони нібито накликали посуху. Там, якщо запідозрили в чаклунстві, карають миттєво.

Філіп МАРТЕН, 47 років, поліцейський, Тауранґа, Нова Зеландія:

– Недавно чоловік, який розвозить провізію, на маленькому острові натрапив на відірвану людську ногу. Коли ми приїхали, знайшли розчленоване тіло без деяких органів. Уявляєте, якими були заголовки в газетах. Чи можна говорити про канібалізм? Сумніваюся. Наш патологоанатом знайшов у голові ­пухлину. Тіло було розчленоване після смерті. ­Припускаємо, витягли органи з метастазами і викинули. Це – обряд, що мав би захистити решту племені від смерті в муках.

У викрадення людей втручаємося, якщо крадуть когось важливого і це загрожує війною. В іншому разі їм простіше розібратися без нас. Починається обмін, якісь свої рахунки. ­Дорослого чоловіка міняють тільки на чоловіка. За молоду жінку просять чоловіка, двох дітей або жінку й дитину. Родичів шамана і вождя міняють тільки на хорошу їжу та зброю. Якщо племена між собою довго воюють, то в них постійно є свій "фонд" полонених. Нам про ці викрадення навіть не повідомляють. Кілька разів було таке, що викрадали когось із міста або мерів інших островів. У такому разі швидко повертають, бо бояться поліції.

Років сім тому забили до смерті і з'їли двох ­австралійців. Ми заарештували чотирьох хлопців. По-перше, судді дуже важко було спілкуватися з ними. Не допоміг і перекладач, бо хлопці весь час повторювали те саме. По-друге, експертиза визнала їх неосудними. Вже сьомий рік гниють у психлікарні. ­Випустити їх звідти ніхто не може, бо це – канібали. З іншого боку, вони жили за законами і віруваннями свого племені. Тому ми сто разів попереджаємо туристів – не лізьте вглиб островів. Ви не в зоопарку і не у фільмі "Аватар".

Пол СТАЛЕРС, 36 років, фармацевт, Окленд, Нова Зеландія:

– За п'ять років роботи медиком на островах з агресією зустрівся тільки раз – коли наші працівники хотіли оглянути дитину вождя чи шамана. Виявляється, їх узагалі не можна чіпати руками чужинцям. Нам тоді мало не повибивали зуби. І нападали на нас чоловіки, які спокійно приносили на медогляд своїх малюків. Після того ми попросили в поліцейському відділку двох озброєних охоронців.

Більшість племен насторожені до чужинців, але нас уже знають, бо приходимо з подарунками.

×