
– Боже, скільки крові, – затуляє обличчя рожевим шарфом Лариса Мучко зі Львова. – В житті стільки не бачила. А як ті бідні свинки жалібно кричать, аж мурашки по шкірі біжать. Певно, вегетаріанкою стану після побаченого
Дівчина прогулюється стадіоном у селі Геча Закарпатської області. 26 січня там відбувся фестиваль різників. Місцеві називають людей цієї професії гентешами, від угорського hentes – "м'ясник, різник". 26 команд-учасниць ріжуть по свині майже одночасно.
– Найбільша майстерність гентеша – вбити тварину одним ударом, – каже 45-річний Янош Ердей, різник із села Чома. – Для заколювання використовують довгий ніж, загострений із обох боків. Найкращим є штик-ніж із австрійських рушниць початку ХХ століття. Переважно б'ють або в серце, або в артерію в горлі. Звідти кров струмком тече. Її збирають у миску – потім на гурку чи кров'янку піде. Основне – добре спустити всю кров, щоб її в м'ясі не лишилося, бо тоді несмачне буде. Після того гентеш випиває чарку за упокій свинки. Правда, бували такі випадки, що гентеш п'є чарку, а свиня зривається на рівні ноги й тікає. Заколену свиню обсмалюють дочорна, спалюють шерсть. Ножами той нагар весь знімають і водою вимивають.
Різник має правильно розділити тушу. Не пошкодити шинку, не порвати кишки, ребра добре відділити. Працює? як хірург. Такої професії ніхто не вчить. Від батька до сина передається. Платять люди за одну заколену свиню 120 гривень або дають 2–3 кілограми м'яса.
Комментарии