"На повіях держава більше втратить, ніж заробить"

У США закликають узаконити проституцію

Американський сутенер Деніс Гоф зі штату Невада запропонував владі легалізувати й оподаткувати проституцію в усій країні. Узаконення цієї професії, на його думку, приноситиме до державної казни щонайменше 30 мільярдів доларів на рік.

– Я плачу щороку близько 350 тисяч доларів податку. Уряд не може скасувати проституцію. Заборона не спрацює, а от легалізація може вирішити багато проблем, – каже він.

Невада – єдиний американський штат, у якому проституція дозволена законом. 64 відсотки жителів Невади вважають, що борделі мають бути легальними, за даними цьогорічного соціологічного опитування. 23 відсотки наполягають на забороні проституції, 13 відсотків – вагаються.

Понад мільйон американців заробляють на життя продажем сексуальних послуг.

Деніз ДІЗАЙР, 24 роки, повія, Нью­Йорк:

– Працюю на вулиці з 2006­го. Цього року хотіла повертатися до рідного міста в Техас, але в тата знайшли рак простати. Батьки знають, чим я заробляю на свій і їхній хліб. У мене ще був брат, психічно хворий. Недуга прогресувала, він ставав неконтрольовано агресивний. Мама з татом хотіли віддати його в хороший інтернат, але на це не було грошей. Торік він помер. Два роки я оплачувала його перебування у найкращій психіатричній клініці штату. Коли приїжджаю додому, привожу хороші подарунки. Бабуся мною пишається.

Хочу легалізації нашого бізнесу, щоб мати якісь соціальні гарантії. Три тижні тому клієнти побили до напівсмерті мою подругу. Приїхали на нашу точку й на ходу викинули її з машини. Поліція не дуже й розпитувала, що ми бачили і пам'ятаємо. Вони допомагають лише тим дівчатам, які стають інформаторками. А я не можу закласти свого сутенера. Тим паче він мене не раз витягав із халеп.

Мій прибуток стабільний. З одного клієнта беру 200 доларів. Це недорого. За парубоцьку вечірку пропонують 600–800. Я можу й стриптиз танцювати, і показувати еротичні фокуси. З чайовими набігає до тисячі доларів. Якби держава визнала нас, не потребували б сутенерів, їхню частку сплачували б податками. Образливо, що за ці гроші я не можу дозволити собі нормальної медичної страховки. У червні мені так зробили аборт, що потрапила до реанімації. Хороші клініки надто дорогі, а в державних до тебе ставляться, як до непотребу. Я маю в сумочці всі довідки про обстеження, але щоразу мене демонстративно тестують на СНІД.

Щонайбільше за два роки я покину ремесло. Мама каже, якусь частину грошей відкладає. Обіцяє продати бабусин будинок у Коннектикуті. У себе в місті працюватиму інструктором зі стрип­денсу. Це зараз модно і приносить хороші гроші. Вийду заміж. У мене закоханий однокласник. Хороший хлопець, автомеханік. Не ставив ніколи зайвих запитань.

Кріс ТЕНСІ, 43 роки, бізнесмен, Нью­Йорк:

– Не маю нічого проти повій. Сам інколи користуюся їхніми послугами, але легалізацію вважаю дурістю. На повіях держава більше втратить, ніж заробить. Щоб зробити цю професію прибутковою, треба позбирати всіх із вулиць і перевірити їх на наявність венеричних захворювань. Коли виявлять, їх треба лікувати. А хто за це платитиме? Держава.

Якщо узаконять проституцію, логічно буде узаконити марихуану.

Джейсон ВУЛФ, 22 роки, студент, Лас­Вегас:

– Я – за легалізацію. Тоді дівчата матимуть медичні страховки, вони проходитимуть мед­огляди, і клієнтам не страшно буде замовити когось собі на ніч. Крім того, у поліції поменшає роботи. Їм не треба буде виловлювати повій, зможуть узятися до важливіших справ. Наприклад, активніше вистежуватимуть наркоторговців.

Ава ТРІСТЕР, 35 років, повія, Амстердам, Голландія. проституція легалізована 1988-­го:

– Я з 20 років на вулиці. Мої батьки загинули в пожежі, я потрапила у сиротинець. Звідти мене забрала божевільна фермерка, яка примушувала своїх шістьох прийомних дітей вставати о четвертій і працювати до глибокої ночі. За першої ж нагоди я пішла вчитися на швачку. Потім довго не могла знайти роботу, жила на вулиці. Якимсь дивом улаштувалася в крамницю. ­Директор змушував до сексу з ним, інакше погрожував штрафами за недостачі. Півроку я спала з ним безкоштовно. А тоді подумала, що мені простіше цим заробляти, ніж бути підстилкою власника магазину.

Увесь час працювала в однієї власниці борделю. Вона розбиралася з агресивними клієнтами, допомагала дівчатам, коли ті мали проблеми. Ми працювали в елітному районі, тому й вимоги до нас були особливі. Троє дівчат спеціалізувалися винятково на садомазо. Мене любили клієнти, які мали проблеми з ерекцією. Що три місяці ми проходили повне обстеження у клініці. "­Мамуся" допомагала нам лікувати будь­які хвороби. Недавно взяла на роботу кухарем колишню повію після раку грудей.

У 32 роки я вирішила потроху зав'язувати з цією роботою. Залишила собі тільки двох клієнтів – удівця й банкіра, у якого в дружини великі проблеми зі здоров'ям. Вона знає, до кого він ходить, передає мені подарунки й домашні джеми. Теперішніх заробітків вистачає на життя, виплачувати позику й трохи перераховувати до пенсійного фонду. Банкір допоміг мені оформити нормальний кредит на будинок і розібратися з усіма пенсійними хитрощами. Щоб мати стабільний дохід, працюю "веб-­дівчинкою", влаштовую еротичні сесії в інтернеті. У мене розкішне волосся й фігура. У масці виглядаю спокусливо, від клієнтів немає відбою.

Я – активний член профспілки. Борюся за те, щоб у борделях не було молодесеньких. Треба піднімати віковий ценз і робити відповідальними тих, які приходять у кімнату до 18-­річної. У такому віці це не може бути свідомий вибір. А шанс потрапити в руки до збоченця – величезний. Хочеш сексу? Вперед, у бордель до 25­-річної. Нащо тобі дитина? Такі дівчата не вміють орієнтуватися у разі небезпеки. Тільки з досвідом розумієш, що можна відбиватися підборами, дзеркальцем і просто валити між ноги.

Вже третю неділю ходимо з удівцем разом до церкви. Сусіди заздрять йому. Я – ефект­на жінка. Його 8-­річний син потроху прив'язується до мене. Якщо чоловік запропонує жити родиною, погоджуся. ­Продовжуватиму працювати в інтернеті або шитиму капелюшки.

×