– Рибалочка – це спорт і відпочинок, – каже літній чоловік на березі Ірші за сотню кілометрів від Києва.
Справді, спорт. Починає сіріти, а місце біля річки для риболовлі знайти вже непросто. Займають ізвечора. А один мало того, що з вудками зайняв ділянку, то ще й закидушок із дзвіночками наставив уздовж берега. Коли розвиднилося, вільних місць не було, наче це чемпіонат світу з вудіння. Карась у квітні йде з Київського водосховища в річку Тетерів, а звідти – в Іршу. Нереститися.
– Тут риби нема стільки, як рибаків, – каже чоловік. – А за кордоном під час нересту до річки на 100 метрів ніхто не підходить. Зразу штраф. Тому в них риба є. Не те що тут. Правда, я позавчора взяв кілограмів 5. Сьогодні ж не буде нічого – заморозок уночі.
Місце літнього чоловіка зайняли. Він дочекався приятеля, теж із найближчого села Українка, й удвох поїхали на моторолерах шукати інше. Хоч і далі вся річка вздовж і впоперек перетягнута рибальськими снастями.
Уночі справді раптово похолоднішало. Температура впала до 1 градуса тепла. Де-не-де на деревах з'явився іній. Та ще й повний Місяць зійшов, що теж не найкраще для риболовлі. Здавалося, сама природа дала рибі перепочити хоча б один день.
Я, наприклад, нічого не впіймав
5 
1
Комментарии