Нещодавно екс-"регіонал" Олег Царьов, який перейшов на бік донбаських бойовиків, заявив, що проект "Новоросія" не закривається, як то він раніше розказував. І тепер вони виступають за єдину Україну. Царьов просто наговорив зайвого. Паралельно Гіркін розповідає про те, що Кремль загнав себе до капкану та впроваджує режим, який не має жодного стосунку до ідеалістичних цілей, які були у російських патріотів. Це все таке опосередковане визнання того, що проект "Новоросія" накрився мідним тазом. Можливо, про нього хтось колись ще пригадає. Але як діюча політтехнологічна конструкція він зникне.
А от Україні треба буде вирішити, що робити із Донбасом. Ми з ним зараз існуємо у різних вимірах. Потрібно визначатися. Не виключено, що скоро постане питання про проведення на Донбасі референдуму щодо його подальшої долі. Інакше як співіснувати? Судячи з громадської думки, результатом може стати виключення окупованих територій зі складу України. Такими Росія їх не візьме. Донбас їй потрібен лише як ланцюг, який би тримав нашу державу в російській геополітичній орбіті. Кремль не хоче, щоб Україна стала надто прозахідною. Тому тримає запобіжник. Зробити як з Кримом, не вийшло й вже неможливо. Тому треба йти іншим шляхом - щоб Донбас стримував Україну, через який при бажанні можна тиснути на Київ. Хочуть повісити Донбас на Україну, але щоб він мав права.
Лідер пропрезидентської фракції Юрій Луценко натякав, що такий референдум можуть провести восени. Але це не стовідсотково. Те, що він говорить, не завжди відповідає дійсності. Хоча не виключено, що про це зараз заговорили не лише в експертних колах, але й у владних кабінетах. Нам багато розказували про децентралізацію. Якщо дивитися на бюджет, то вона лишилася лише на папері. Бо він централізований. Але існують Мінські домовленості, під якими стоїть підпис української сторони, за якими у нас є певні зобов'язання. Якщо відштовхуватися від них, йдеться не стільки про федералізацію, скільки про конфедералізацію. Я важко собі уявляю, як це можна втілити на практиці. Бо в інших регіонах почнуть виникати невдоволення. Уже була перша ластівка - тарифний майдан в Ужгороді. Восени питання стосунків регіонів та Києва може стати руба. Владі можуть пред'явити "рахунок": обіцяли - виконуйте. Вона опиниться в складному становищі. Тоді можновладцям на місцях доведеться вести діалог із розлюченими людьми. Це буде цікавий період.
1 
1
Комментарии
5