Національна опера років зо п'ять тому. Прем'єра. Навпроти мене в бельетажі сидять Віктор Ющенко з дочкою Віталіною. Удова композитора сидить недалеко й занепокоєно спостерігає за реакцією президента. Ні разу не аплодує, хоча зала зірвалася на ноги й реве хвилин 10.
– Ну хіба це режисер? – удова хапається у фойє за перший-ліпший диктофон – мій. – На його вистави по п'ять квитків продають. А таке самовпевнене, наче Бога за бороду взяло. Фінал перенівечив, порізав по живому, угробив! Деякі репліки треба було сказати з пафосом, інакше не вражає. Але хіба це може зрозуміти 20-річна дитина? Якби автор опери встав із могили і побачив цю "геніальну" постановку, він би знову помер!
Після виходу статті телефонує в редакцію "20-річна дитина".
– Нащо брехати? – ледве не плаче. – Я тільки-но говорив із... – називає прізвище вдови. – Вона сказала, що в мене прекрасна постановка!
А я їй, падлюці, гроші на поламану ногу вибивав!
Даю прослухати диктофонний запис.
– От сучка! – вибухає телефон. – А я ж їй, падлюці, гроші на поламану ногу вибивав!
За кілька місяців зустрічаємося втрьох на якомусь фуршеті. Режисер саме чаркується із вдовою. Коли бачить мене, закашлюється.
– Ви? Насмілилися? Сюди? Прийти? – вдова театрально махає виделкою з настромленою ковбасою. – У вас є батьки, які мали б дати якесь, уявлення про мораль? У вас є діти? Нічого хорошого з них не виросте.
Наступного дня роблю репортаж із товариства анонімних алкоголіків. Люди 3 години говорять про те саме: хто вже кинув, хто ще не кинув, а хто – зірвався. Їхні кадики методично дрижать у такт слова "горілка". Сиджу й думаю: всі наші українські моралісти дуже схожі на товариство анонімних алкоголіків. Більшість говорять про речі, які самі уже втратили.
Відтоді на запитання, чи є у мене батьки, які мали б дати уявлення про мораль, завжди кажу: "Я – сирота".
4 
1
Комментарии
20Дуже добре, "сирітко"! Надіюся, ваші батьки живі-здорові і ви їм не показували тексту? Єдине питання, чи заради красного слівця ватро було "ховати"своїх батьків?...
... Автор вважає вірним сказати: "Я – сирота", аніж вислуховувату чиїсь закиди своїм шановним батькам про їх "хибні" уявлення про мораль... і тут я її підтримую...
... А тепер до вдови композитора... Уявіть собі, що режисер вийшовши на біс, й під аплодисменти, подякував шановній публіці й пом"янув покійного автора - композитора й сказав, що в залі зараз знаходиться його вдова... Вона би встала й поважно кланялась публіци, ак колись це робив її шановний чоловик... і сам пан Президент повернулись й звернули увагу на її (нікчемну) персону... А цього не сталось... Траґедія...
... Что-то тут есть... Есть что-то, что заслуживает внимания... Реальность... Типичный мещанский гламур... Вдова композитора, "купавшаяся" в славе супруга, а сама - никто... Нет, не аморальный человек... а человек просто без морали... Таких сцен в жизни не редкость... Вдова директора... Вдова профессора... Исключения бывают... Но тут не из исключений... Оперу поставили не бездарно... но и ей захотелось кусочек "глории"... и удовлетворилась приглашением к столу...
... Да и за "сироту" не стал бы автора осуждать... ведь отговорка это только, а не отречение...
" ...На запитання, чи є у мене батьки, які мали б дати уявлення про мораль, завжди кажу: "Я – сирота".
Даруйте, а Ви дійсно сирота? Якщо це так, співчуваю. А якщо Ваші тато-мама (або хоча б один із батьків) живі й здорові, то "хоронити" їх в такий спосіб аморально. Хіба так важко творчі людині придумати якусь іншу відмовку?
Йшлося про вiдповiдь згiдно правил фальшиво? гри! Окрiм того, щось про "гiперболy" (укрансьск. — "перебільшення"!) — чули? Це те, що в розмовi (або в текстi) подєнує явне і навмисне. Як же вам це пояснити... Ну, ?? вживають щоб посилити виразність думки! Для наголошенння на не?, саме в такий спосiб! Нi?...
Читати: "... поєднує..." !
Про гіперболу я, звісно, чув, і мушу Вас запевнити, що предмет дискусії не має ніякого відношення до цієї стилістичної фігури . На моє глибоке переконання, ні за яких обставин людина не має морального права в такий от спосіб "хоронити" батьків. Якщо Ви людина віруюча, Вам це легше зрозуміти, якщо, як і я, атеїст, то, повірте, все рівно не можна так говорити... Якось воно не по-людському.... Я про своїх батьків так не говорив, і не хотів би я, щоб мої діти про мене так говорили.І в фальшиві ігри не варто грати... Не кожна мета виправдовує засоби
Авжеж, людина, що вона дотримується високих норм моралi може викликати лише велику повагу. Проте погодьтеся: фактична роль гiперболи з "сиротою" - тобто ЧЕСНИХ ДУМОК ВГОЛОС - робить будь-яку дискусiю з цього приводу дещо не доречною..
+1, теж різонуло
Чергове сатирично-гумористичне "развлекалово". Росіянам би сподобалося. Але ж це не сайт журналу "Крокодил". Мені цікаво, а ви хто, Аліна, журналістка чи клоун? Пора вже припинити гратися й переходити на більш якісну публіцистику. Візьміть приклад хоча би з постів Луканова або Горобця.
напиши щось своє, а ми подивимось який ти син вдови чи відставної кози барабанщик
Це щось з чисельних тутешнiх троллiв. Тож...
Автору - респект! Абсолютное попадание в тему!
автор молодець.
Рiзноманiтне життя в вас - репортажi із товариства анонімних алкоголіків, концерти... Фуршети! От хиба що оцi "театральнi махи виделкою з настромленою ковбасою"...
) О_о_о....! Просто класичний ки?вський жлобiзм!..
"Это жизнь, наша жизнь..."-- як співає Ю. Антонов. У нас прийнято таке лицемірство називати дипломатією. І дуже мало людей щирих і прямолінійних. Та ще й як назло їх за це і не люблять.А більшість людей дуже обережно висловлюють своє ставлення. Просто треба це враховувати при прийнятті рішень і оцінок.
Блискучо! Справило враження!
От просто цікаво...
Ще б "сирота" сказала хто ті режисер та вдова...