Постать Івана Сірка в історії України: зрадник "дорівнює" герой?
"Ще за життя Івана Сірка про нього ходили легенди, про його подвиги складалися думи й пісні".
Приблизно так розпочнеться чергова тема у шкільному підручнику, підготовчій літературі та практично всіх інших широкодоступних джерелах української історії. Думаю, що навряд чи багато цьогорічних випускників знатимуть інший бік такої гарної ззовні медалі. Переконана, на жаль, на власному досвіді.
Іван Сірко, насправді, завдавав великої шкоди українській державі і наробив чимало бід. Під час Конотопської битви (1659 р.) московське військо зазнало поразки. Іван Виговський мав підтримку з боку кримського хана. Сірко же в цей час за проханням московського царя йде підпалює Крим. Хан дізнається про це лише по закінченню битви і, дорогою до Криму, в знак помсти, спалює Полтавщину. Обурений народ звинувачує у всьому Виговського, Сірка ж люди бачать, як героя.
У 1675 р. під час чергового, так званого, визвольного походу на Крим Сірко, пограбувавши місцеве населення, взяв з собою 6 тис. українців та повів їх на українські землі через Перекоп, де зупинився і сказав, що люди можуть обрати: йти з ним в Україну чи повертатися назад. Більша частина повернула до Криму, бо вони вже звикли до життя поміж татар, а яке життя було в Україні, й не знали взагалі. Сірко ніби спочатку погодився з їх вибором, повернув війська в Україну, проте одному з загонів сказав їхати за тими, хто повертається в Крим та повбивати їх. Сірко не міг зрозуміти того, що православні стали "бусурменами", що татари, в свою чергу, дозволяли українцям мати власні будинки, худобу, а не вести невільницький спосіб життя, як думали в той час в Україні.
Взагалі, Сірко, як політик, часто міняв орієнтацію. Наприклад, неодноразово переходив від російського царя до польського короля і навпаки. Також Іван Сірко відомий своєю надзвичайною жорстокістю. До того всього джерела вказують на те, що й людиною він був досить безграмотною.
До речі, в українській історіографії ХХ ст. вказується, що Сірко брав участь у Тридцятирічній війні (1618—1648) на стороні французів. Проте дослідження сучасних істориків показують, що в джерелах, присвячених Тридцятирічній війні, ім'я Івана Сірка не згадується. Виникло припущення, що "легенда про Сірка" з'явилася через перекручування попередніми істориками імені французького генерала, барона де Cipo.
Сірко став на заваді об'єднанню українських земель, до чого йшов Петро Дорошенко. Через бунт Сірка й Суховієнка на Правобережжі Дорошенко змушений полишити Лівобережжя на Многогрішного, котрого призначено наказним гетьманом. Після його зради й захоплення Москвою Чигирина, Дорошенко віддає булаву Сірку, який, в свою чергу, передає її до московського царя.
Отже, навряд чи можна погодитесь з розповсюдженими описами як тогочасних, так і нинішніх джерел. І важко, насправді, назвати цю людину українським героєм-визволителем.
