Голодомор як засіб знищення української нації
Сьогодні ми маємо пам'ять, скорботу. А головне – знання, правильну (і правдиву) інформацію, чого не вистачало раніше.
Попри все те, не вщухають суперечки й незрозумілі конфлікти, створені нащадками на батьківських кістках. Якщо й ви досі для себе не поставили крапку у питанні, чи був голодомор 1932-1933 років геноцидом українського населення, маю необхідність ознайомити вас з декотрими тогочасними аспектами, пов'язаними з цією історичною сторінкою.
Звісно, на словах це звучить набагато простіше, ніж було насправді, й людині, яка цього не пережила, важко зрозуміти і тим паче пояснити той жахливий час. Але картина є.
Завищений план хлібозаготівель для України на 1932 рік переріс у насильне вилучення продуктів у населення. Мали місце загороджувальні загони, обшуки, натуральні штрафи, реквізиція колгоспних фондів, блокади сіл...
Проводилися подвірні обшуки, відбувалися конфіскації запасів будь-якої їжі – сухарів, картоплі, сала, сушні. Забирали все те, чим селяни мали харчуватися до нового врожаю. У пошуках зерна нишпорили в кожній хаті, зривали підлоги, залазили в колодязі. Взагалі конфіскація подавалася людям як кара за куркульський саботаж.
Часто реєструвалися випадки людожерства та трупожерства. За словами одного з радянських авторів: "Першими вмирали чоловіки, потім діти, в останню чергу помирали жінки. Але перш ніж померти, люди часто божеволіли, втрачаючи своє людське єство".
Згідно із постановою про охорону майна колгоспів, державних підприємств, більш відомою як "Закон про п'ять колосків", за крадіжку колгоспного майна передбачався розстріл і конфіскація всього майна або ж позбавлення волі на чималий термін.
Влада, будучи обізнаною зі складеною ситуацією, далі продовжувала хлібозаготівлі, заборонила виїзд селян за хлібом (загороджувальні загони), приховувала всі проблеми. У звітах пленумів ЦК КП(б)У та протоколах політбюро ЦК слово "голод" навіть згадувалося. Світ, незважаючи на все, збирав кошти для постраждалого населення, але вони не були прийняті, від будь-якої допомоги відмовлялися.
Терор голодом став приреченням селян на голодну смерть. Окрім таких наслідків голоду, як величезні людські втрати (близько 7-10 млн) й перемога колгоспного ладу, слід виділити ще й знищення традиційного українського села, селян і їх звичаїв, української культури і нації.
Отже, голодомор 1932-1933 років - одна з найбільш гуманітарних катастроф людства, яка має вселюдський вимір, це, кінець кінцем, - явище, яке має всі ознаки геноциду українського народу. Головне наше завдання – зрозуміти це самим. Зрозуміти і зберегти пам'ять про цю страшну сторінку нашої історії.
