Мюнхенська конференція: пошук балансу під час глобального шторму

Світ змінюється з карколомною швидкістю: старі і звичні правила не діють, міжнародні інституції виявляються безсилими перед новими викликами, навіть усталені протистояння - обростають новими гравцями. Як знайти точки рівноваги у цьому мультиполярному світі?

Про глобальний контекст війни: "мультиполяризація" замість протистояння "автократії vs демократії". Дуже точна назва цього разу обрана для традиційної щорічної доповіді напередодні Мюнхенської конференції з безпеки. Мультиполяризація.

Точна, бо описує/охоплює процеси на глобальному рівні, які супроводжують вже давно не регіональну війну Росії проти України. Саме по собі це слово частково містить відповідь на те, чому війну не виходить закінчити швидко. Під "мультиполяризацією" автори доповіді, яка була оприлюднена 10 лютого, мають на увазі "своєрідний гібрид між багатополярністю і поляризацією".

Декілька ключових позицій для розуміння терміну.

1. Те, в якій мірі сучасний світ є багатополярним, залишається спірним, але його мультиполяризація - доконаний факт. Адже, з одного боку, влада та вплив розподіляються між дедалі більшою кількістю гравців, здатних впливати на ключові глобальні проблеми. А з іншого - у світі посилюється поляризація як між державами, так і всередині них, що перешкоджає напрацюванню та реалізації загальних підходів до глобальних криз та загроз.

2. Уявлення про багатополярність, якою вона має бути, зараз також поляризовані. Це, у свою чергу, ускладнює мирну зміну/коригування існуючого світопорядку, запобігання новій гонці озброєнь та збройних конфліктів усередині держав та між ними, а також спільну протидію загальним загрозам. Лібералізм при цьому більше не є домінуючою ідеологією - все більше ми спостерігаємо сплеск націонал-популістичних сил у різних країнах.

3. Щоб подолати виклики, потрібна співпраця країн. Але щоб вона стала реальністю, "світу не завадила б деяка деполяризація", і саме 2025 рік покаже, "чи це буде можливо, чи світ стане ще більш розділеним, ніж зараз".

Далі йдеться про конкретне розуміння багатополярності різними субʼєктами. Адміністрація Дональда Трампа, скажімо, бачить американське лідерство лише там, де є інтерес США, а не загалом, як це було раніше. Китай хоче використати Глобальний Південь для конкуренції зі США. Росія узагалі вважає, що сфери впливу мають закріплюватися за "державами-цивілізаціями".

Я чому на цьому так зупиняюсь? Тому що російська війна та рух до миру зачіпають два питання глобального порядку. Перше - це питання гарантій безпеки для України, яке нерозриво повʼязане з питанням безпеки усього європейського регіону. Друге - це питання глобальних правил, яке нерозривно повʼязано з міжнародною системою та існуючим світопорядком.

І якщо ще півроку тому частина західних аналітиків дотримувались думки, що Захід досить повільний у своїх діях щодо зупинки агресивних автократичних режимів, бо вважає, що війни, які вони розпочали і в яких беруть участь, не носять характер системних (не призводять до зміни системи), то зараз, думаю, їхня думка змінилася. Адже зупинити автократів можна лише кардинальними діями, викорінюючи самі причини війн. Трамп робить це так, як уміє, через бізнесовий підхід. Не факт, що він спрацює, але те, що спровокує багато змін (у тому числі у відносинах між союзниками), скоріше за все, так.

У цьому сенсі мультиполяризація - це характеристика, яка приходить на зміну формату протистояння "автократії vs демократії", і більшою мірою стосується демократій і їхньої можливої взаємодії з автократіями. Трамп хоче це зробити через deal, розбиваючи з одного боку недружні альянси, а з іншого - намагаючись агресивних автократів підвести під контрольованість/прогнозованість через досягнення певних домовленостей.

Що ж стосується західних союзників/альянсів, то тут ми бачимо як єдність, так і поляризацію одночасно. Всередині країн класичний приклад поляризації - це ультраправий тренд. Між країнами класичний приклад поляризації - це уже зараз реагування на різні ініціативи/самі ініціативи США, які зачіпають баланси відносин у різних сферах. У той час як єдність носить характер регіональний - зокрема, за шкалою усвідомлення спільних загроз.

2025 рік дійсно стане роком турбулентності, коли трансформації можуть зачіпати абсолютно різні сфери. Поки що триває руйнація правил і світ рухається дійсно до кризи існуючої системи, один із елементів якої - недієвість міжнародних інституцій. Зворотній рух, мабуть, почнеться тоді, коли зʼявиться розуміння того, на чому базуються баланси інтересів у різних регіонах і що є запобіжником від різного роду перекосів.

Gazeta.ua