Кремлівська цензура остаточно з'їла російський книжковий ринок?

Жодного вільнодумства на Росії тепер бути не може. Попри складнощі з незалежним книговиданням, Кремль остаточно закрутив гайки і так загрузлому в пропаганді книжковому ринку

Російське книговидання, яке десятиліттями уникало пильної уваги влади, врешті-решт почало вбудовуватися в систему державної пропаганди. Еволюція книжкової цензури в цілому відповідає загальній траєкторії політичного режиму в Росії. В період "раннього путінізму" (до 2012 р.) обмеження були точковими і накладалися судами, хоч справжнього судочинства при цьому не відбувалося. За доби "зрілого путінізму" (до 2022 р.) обмеження стали системними, хоча й маскувалися під "захист дітей". Масових вилучень книг з бібліотек і магазинів чи заборони творчості окремих авторів не спостерігалося (три випадки з виданнями фонду Сороса в регіонах чи українською бібліотекою в Москві тоді сприймалися як виняток).

Але Кремль "пізнього путінізму" перестав соромитися боротьби із книгами - і упродовж буквально двох років повністю поставив книжковий ринок під контроль (а шкільний остаточно монополізував). Можна виділити такі форми державного контролю над книговиданням:

1. Внесення книг судовими рішеннями до списку екстремістських матеріалів.

2. Заохочення доносів з боку "занепокоєної громадськості" (насправді, підконтрольних владі організацій) та інших видів суспільного тиску задля схиляння авторів і видавництв до самоцензури.

3. Насильницькі злиття і поглинання видавництв, монополізація ринку підручників.

4. Вилучення силовиками книг з обігу на підставі дії законів проти "пропаганди ЛГБТ" та "іноагентів" із штрафами та закриттям видавництв.

5. Утворення офіційного органу книжкової цензури за совітським зразком ("Главлит 2.0").

Втім, якщо в СССР нагляд за змістом книг покладався на державних службовців, то в РФ поки головну роль відіграють "небайдужі громадяни", а страх авторів перед ув'язненням ефективно заміняється страхом видавців перед банкрутством. Однак оскільки в Росії все рухається в бік щоразу більшого одержавлення, а також витіснення на маргінес приватних ініціатив, навіть найпатріотичніших, слід очікувати посилення саме законодавчих заборон та інституційного тиску на книговидання. Книги активніше вилучатимуться з усіх типів бібліотек та магазинів (хоча до рейдів по приватних оселях, скоріш за все, не дійде).

Єдиний репресивний механізм, який на сьогодні видається неможливим - це запровадження "превентивної" цензури, тобто отримання державного дозволу на публікацію текстів заздалегідь. Скоріш за все, ресурсів Росії не вистачить на побудову такої системи. На сьогодні уже існують щонайменше три частково перехресні кластери забороненої літератури:

1. Книги на "неправильну" тематику: національно-визвольна боротьба народів Росії, неортодоксальні віровчення, ЛГБТ, сталінські репресії, нерадянський погляд на Другу світову війну, злочини путінського режиму тощо.

2. Книги "неправильних" авторів: "іноагентів", емігрантів, критиків режиму і війни та, можливо, представників сексуальних меншин.

3. Книги "неправильних" видавництв, тобто розташованих за кордоном майданчиків для публікації непідцензурних російськомовних видань або фінансованих "небажаними організаціями" (як-от фонд Сороса).

Точно слід очікувати розширення всіх трьох кластерів - збільшення кількості заборонених тем, авторів та видавництв. Можливо, але необов'язково, під певні обмеження почне потрапляти навіть наукова література - із доступом до джерел лише лояльних вчених ("спецхран 2.0" за умови "суверенного Інтернету"). З іншого боку, активніше запрацює державне замовлення на написання провладної патріотичної літератури, однак це - тема окремого дослідження.

Отже, в найближчому майбутньому слід очікувати розширення як власне цензури на книжковому ринку, так і "позитивної" пропаганди на ньому. Все це стане суттєвим внеском у триваючу ізоляцію російського суспільства від західних впливів.

І хоча процес агітації через книжки навряд чи дасть очікуваний Кремлем ефект (тобто повторення совітського ентузіазму під впливом "Як загартовувалася сталь" чи "Молодої гвардії"), в середній перспективі російській літературі та суспільній думці буде завданий потужний удар. Ще одне покоління читачів може бути відрізане від спадку російської та світової демократично-визвольної думки, а ще одне покоління письменників не поширить свій досвід свободи серед сучасників. Натомість імперіалістична та шовіністична література отримають всіляке сприяння. Все це в майбутньому ускладнить і без того важкий процес деколонізації свідомості росіян.

Оригінал