Ігровий майданчик диявола. Чи точно розпад РФ – це хороша новина?

Хоча світові було б краще, якби Росія сильно послабшала, її падіння може відбутися не так вже й гладко

Пора серйозно поставитися до можливого розпаду Росії. Низка аналітиків розглядають розпад РФ як можливий наслідок катастрофічної війни Володимира Путіна в Україні, – пише Олександр Мотиль для The Hill.

Хоча світові було б краще, якби Росія сильно послабшала, її падіння може відбутися не так вже й гладко.

Януш Бугайскі з Джеймстаунського фонду, ймовірно, погодився б із цією оцінкою: "Якби Росія була другорядною державою, яка перебуває під жорсткими міжнародними санкціями і позбавлена своєї ресурсної бази в Сибіру, то вона матиме дуже обмежені можливості для нападу на сусідів".

В результаті "східний фронт НАТО стане безпечнішим. У той час Україна, Грузія та Молдова повернуть свої окуповані території та подадуть прохання про інтеграцію до ЄС та НАТО, не побоюючись реакції Росії". Більше того, "країни Центральної Азії також почуватимуться дедалі вільнішими".

Оглядач Washington Post Девід Ігнатіус дотримується похмурішої точки зору: "Роздроблена, деморалізована Росія – це ігровий майданчик диявола. Внутрішнє безладдя в РФ є серйозною дилемою для Путіна, але воно також є дуже небезпечним для Заходу".

Тетяна Станова з Фонду Карнегі за мир у світі займає золоту середину. Вона пише, що, з одного боку, "Кремль боротиметься одночасно з кризою путінського керівництва, що поглиблюється, зростаючою відсутністю політичної підзвітності, дедалі більш неефективними відповідями влади на нові виклики, що посилюється, фрагментацією серед еліт і суспільства, яке стає все більш налаштованим проти істеблішменту".

З іншого боку, хоча "світу доведеться боротися з більш небезпечною та непередбачуваною Росією", цілком імовірно, що "цей поворот усередину може призвести до більш прагматичного підходу до війни проти України".

Оптимізм Бугайського випливає з того, що він зосереджений на Росії після розпаду, яка є уламком держави, що перебуває під міжнародним контролем, якій бракує економічних та військових ресурсів, необхідних для реалізації імперіалістичних планів. Песимізм Ігнатіуса, як і Станової, випливає з їхньої зосередженості на процесі розпаду Росії, який навіть за найкращих обставин був би дуже заплутаним. Ігнатіус неявно, і Станова явно турбуються про менш передбачувану Росію, яка, мабуть, буде більш небезпечною.

Отже, хто має рацію?

Бугайський має рацію, стверджуючи, що дещиця Росії, зведена до території, обмеженої Санкт-Петербургом, Москвою та Нижнім Новгородом, негайно перестане бути великим геополітичним гравцем і, отже, загрозою для будь-кого з сусідів. Особливо якщо останні об'єднаються з Заходом. Життя в цій країні може бути біднішим, але також, ймовірно, буде більш безпечним і надійним.

І навіть якщо велика Росія збереже всю свою ядерну зброю, вона не зможе її застосувати, за винятком малоймовірного випадку скоординованого нападу її сусідів.

Але Ігнатіус і Станова також мають рацію, турбуючись про шлях до остаточного розпаду Росії. Путін потрапив у пастку і, можливо, схильний до крайніх дій. Колишній президент і прем'єр-міністр Росії Дмитро Медведєв, як випливає з його навіжених послань, можливо, божевільний, і, на жаль, він не самотній у своєму безумстві. Російські еліти роздроблені та роз'єднані, їм бракує зв'язного та послідовного бачення майбутнього своєї країни. Ніхто там не знає, що робити із катастрофічною війною з Україною.

Як каже Станова, "ці події перетворюють Росію на набагато менш згуртовану, з внутрішніми протиріччями і конфліктами, більш мінливу і менш передбачувану".

Але чомусь внутрішній безлад і непередбачуваність – проблема для Заходу. Чи, якщо вже на те пішло, України чи іншого сусіда Росії?

Росія перебуває у сум'ятті вже 30 років. Щоправда, роки правління Бориса Єльцина у 1990-х були особливо важкими, але Путіну рішуче не вдалося побудувати згуртоване суспільство та економіку, що функціонує. Репресоване суспільство може бути більш податливим, але воно не є згуртованим та стабільним, чого навчилися Совєти під час перебудови.

Диригентська економіка може дозволити владі спрямовувати ресурси на будь-які проєкти, які хочуть, але від цього вона не є більш функціональною. Путіну справді вдалося побудувати сильніший режим і державу, але навіть цей успіх був оманливим. Тепер ясно, що посилення примусу при одночасному дозволі бюрократії діяти грубо та забирати ренту – це не спосіб зміцнення державної влади, але сприяння корупції та самозбагаченню.

Загалом, пострадянська Росія завжди була, за словами Станової, "багата на внутрішні протиріччя і конфлікти". Різниця в тому, що тепер їх видно.

Пострадянська Росія теж була непередбачуваною. Хто думав, що Єльцин відкриє вогонь по парламенту? Що його змінитиме невідомий офіцер КДБ? Що цей невідомий офіцер КДБ зруйнує кілька будинків, де живуть сотні росіян, щоб зміцнити свою владу? Що посадить, а потім звільнить Михайла Ходорковського? Що почне війну проти України у 2014 році та відновить її у 2022-му? Що він не розправиться з лідером найманців-путчистів, який очолив невдалу спробу державного перевороту?

Путіна завжди цінували за його здатність переграти та здивувати Захід. Що це, як не непередбачуваність? Чи посилиться непередбачуваність, якщо Росія зазнає розпаду? Чи радше навпаки, як передбачають Ігнатіус і Станова, Росія стане репресивнішою вдома, Путін стане відчайдушнішим, війна залишиться трясовиною для РФ і визвольною боротьбою для України, а путінська влада та режим котяться до забуття?

Сусіди Росії та Захід вже три десятиліття живуть із вкрай нестабільною та непередбачуваною Росією. Якими б не були причини такого стану речей, ймовірність, що Росія раптом позбавиться нестабільності та непередбачуваності і зупинить сповзання до дезінтеграції практично нульова. Як визнають Бугайський, Ігнатіус і Станова, нестабільність та непередбачуваність – продукти внутрішніх справ Росії. Таким чином, вони продовжуватимуть йти своїм шляхом, незалежно від того, що роблять Захід чи Україна.

Все, що можуть зробити Захід та Україна, а також інші сусіди Росії, це виграти війну, ізолювати себе від свавілля РФ і уявити, що потрібно буде зробити, щоб бачення Бугайського виявилося міцним.

Переклад Gazeta.ua