Існує спосіб уникнути тривалої війни

Захід має уважно ставитись до питань тривалості, але є і набагато важливіше питання – результати війни

Недавня стаття корпорації RAND "Як уникнути тривалої війни" спричинила переполох у політичній спільноті й навіть надихнула оглядача The New York Times Росса Даутата схвально процитувати її. Автори статті стверджують, що затяжна війна в Україні не відповідає інтересам США, отже, політика Вашингтону має бути спрямована на те, щоб її уникнути, – пише Олександр Мотиль для The Hill.

На перший погляд, аргумент цілком правдоподібний. Кому потрібна тривала війна, якщо може бути коротка? Хто може віддати перевагу більшій кількості смертей і руйнацій, якщо може бути менша? Ну, скажімо, Адольф Гітлер та Володимир Путін могли б, але про них пізніше.

Таке формулювання аргументу вводить в оману, бо вибір між тривалою та короткою війною – не єдиний, який стоїть перед США та Україною. Інший, більш важливий – між перемогою та поразкою. І тривала війна, що приносить перемогу, безсумнівно, краща, ніж коротка, що приносить поразку.

У документі RAND спритно обходить це ускладнення, стверджуючи, що ні Росія, ні Україна не можуть здобути так звану абсолютну перемогу, яку визначають як "назавжди усунути міждержавну загрозу, що походить від противника". Звідси випливає, що оскільки абсолютна перемога неможлива, залишається лише вибір між короткою і тривалою війною.

Але чи справді абсолютна перемога неможлива? Байдужість Путіна до надзвичайно великої кількості жертв серед росіян припускає, що він готовий пожертвувати мільйонами молодих чоловіків задля досягнення своїх цілей. Його атаки ракетами та дронами на мирних жителів України також показують, що він готовий продовжувати геноцид.

Так, російські збройні сили сильно деградували, як і нацистська Німеччина до 1944-1945 років, але чому це має стати на заваді Путіну знищити Росію, щоб повністю знищити Україну? Руйнування Німеччини не зупинило Гітлера.

Так само Україна могла б здобути майже абсолютну перемогу, якби їй негайно дали необхідну кількість зброї, на що вказав колишній посол США в Росії Майкл Макфол. І не лише "сплеск постачання озброєнь", якщо використати термін президента Atlantic Council Фреда Кемпе, призведе до надійної перемоги. Це може ще й статися за відносно короткий час.

Як нагадує нам цей останній пункт, існує низка цілком прийнятних перемог, які далекі від абсолютних. Якби здатність Росії атакувати своїх сусідів була знижена 10 чи 20 років тому, українці та їхні сусіди були б у захваті. Вони також були б стурбовані, знаючи, що РФ може використати цей час для відновлення своїх збройних сил і планування нової атаки. Але Україна та Захід також можуть використати цей перепочинок для підготовки та стримування нового російського вторгнення. Перепочинок також може означати зміну російського режиму. Це, безумовно, буде відхід Путіна.

І тоді виникає питання, що саме є "тривалою війною"? Стаття RAND спотворює проблему, використовуючи слово "тривалий". Тривала війна – поняття відносне. Вона може тривати ще 20 років чи місяць? Бо тривалість часу залежить від того, хто дивиться, а не якась абсолютна величина.

Більшість українців, ймовірно, сказали б, що ця війна вже занадто затягнулася, але триваліша війна неминуча, навіть якщо й небажана.

Концептуальна плутанина – не найбільша помилка статті RAND. Відмінність полягає у відмові від серйозного розгляду внутрішніх чинників. Росія, Україна та США розглядаються як рівноправні утворення, які переслідують цілі безпеки щодо одне одного. Але це схоже на ігнорування нацистської ідеології, прусської культури, нацистських інститутів і Гітлера при оцінці прагнення нацистської Німеччини до війни.

Недавнє дослідження Atlantic Council показало, що багато експертів вважають, що Росія незабаром може стати неспроможною державою, що РФ може розвалитися протягом наступного десятиліття. Російські та українські аналітики загалом згодні з таким похмурим прогнозом, стверджуючи, що подальші невдачі на фронті можуть підірвати Путіна та його режим. "Якщо" і "коли" вони впадуть, РФ може зазнати впливу відцентрових сил і розпастися.

Також існує спільна думка, що авторитет Путіна сильно підірваний, що політичні еліти точать ножі, готуючись до постпутінського майбутнього, і що економіка Росії може стати такою ж відсталою, як економіка двох окупованих "народних республік" Донбасу.

Хто може бути впевнений, що жоден із цих сценаріїв не має відбутися? Їх не можна ігнорувати хоча б тому, що вони впливають на військовий потенціал Росії і можуть легко вплинути на тривалість війни.

Західна політика має уважно ставитись до питань тривалості з усіх причин, на які правильно посилаються аналітики RAND. Але набагато важливіше питання – результати. Чи хоче Захід, щоб Україна перемогла, хоча б і не беззастережно, і тим самим стримала путінський режим, припинила його розпалювання війн та підтвердила примат міжнародного права? Чи хоче, щоб Росія перемогла, знищивши себе, Україну та частину світу?

У цьому світлі затягування Заходу з постачанням Україні всієї зброї, якої вона потребує сьогодні, може призвести до того результату, якого найбільше бояться аналітики RAND – до тривалої чи ще тривалішої війни.

Переклад Gazeta.ua