Синдром відкладеного життя. Чому небезпечно переносити щастя "на потім"

Неможливість отримувати задоволення від буденних речей може бути симптомом депресії

Ви точно принаймні раз чули про так званий синдром відкладеного життя. Насправді він не є офіційною хворобою чи розладом, тож це досить умовна назва. Зазвичай цим терміном називають стан, коли людина живе в очікуванні того, що найкращі часи ще попереду, а наразі повноцінне життя "не на часі".

Як приклад – відмова від благ на період війни. Люди не дозволяють собі відпочинок, розваги, смачну їжу, купівлю нового одягу, перегляд комедійних фільмів тощо, оскільки, на їхню думку, ці речі можливі лише після війни.

Часто люди, які "діагностують" собі цей синдром, відчувають апатію, зниження продуктивності та неможливість отримувати задоволення від буденних речей, що також є симптомами депресивного епізоду чи вигоряння.

І насправді такий стан досить шкідливий для нас. Річ у тім, що через апатію і бездіяльність ми втрачаємо важливі навички – як соціальні, так і професійні. В майбутньому це помітно впливатиме на якість нашого життя.

Також зазначe, що за синдромом відкладеного життя можуть приховуватись серйозні психологічні проблеми, які потребують допомоги фахівця.

Щодо самодопомоги, насправді тут не існує універсального алгоритму, бо всі люди різні. Для когось природно жити одним днем, а комусь необхідно щоранку мати чіткий план на день або тиждень. Головне – орієнтуватися на власні почуття та пам'ятати, що наше життя не безкінечне. І кожен має повне право прожити його якісно та повноцінно.

Оригінал