"Ти робиш недостатньо". Чотири міфи про агресивну українізацію

Організм, який веде боротьбу проти себе самого, приречений на поразку

Єдність народу – важлива складова на шляху до перемоги. Нас єднають спільні цілі та цінності, культура, любов до країни та повага один до одного. Та є особливий тип людей, які впевнені, що краще за інших знають, як краще нам всім жити, як правильно страждати та як любити батьківщину. Вони обов'язково розкажуть вам, що ви замало робите для перемоги, українська у вас погана і взагалі – треба було вчити її раніше.

Зазвичай вони мотивують такий підхід тим, що чим агресивніше та активніше нав'язуватимуть свої ідеї та норми, тим швидше відбудеться тотальна українізація. Пропоную розвінчати кілька міфів щодо цієї ідеї.

Міф 1: чим жорсткіше, тим краще всі засвоять мову та культуру.

Ні. Згідно з дослідженнями, найефективніший спосіб навчити людину новій поведінці – це позитивне підкріплення. Вчені з'ясували, що якщо людина після певних дій отримує нагороду, похвалу, підтримку – у неї формується асоціація "мені добре, якщо я це роблю" і у такий спосіб вона формує нові патерни поведінки. І навпаки, якщо людину сварити, це лише стимулює "залишити все як є" через зневіру та демотивацію.

Якщо говорити на прикладі вивчення української мови, зауваження типу "треба було вчити раніше" або "вже можна було і краще опанувати мову" закріплюють у людини почуття, що вона робить щось погане, якщо у відповідь на власні старання отримує лише негатив.

Так само і з донатами. Після слів "ти замало донатиш" людина, ймовірніше, взагалі перестане допомагати ЗСУ, враховуючи відсутність позитивного асоціативного зв'язку від дій до відчуттів.

Міф 2: люди, які агресивно навчають "бути патріотом", мають хороші мотиви.

Навряд. Найчастіше така поведінка може бути пов'язана з переоцінкою власної значущості та необхідністю її публічно транслювати. Такі люди словами "ти неправильно все робиш" не стільки засуджують, скільки намагаються довести самим собі, що ось вони все роблять правильно, вони молодці.

Міф 3: перевиховувати "незгодних" ефективно.

Ні. Набагато ефективніше підтримати тих, хто якраз почав вивчати мову, історію, культуру, донатити тощо, а не дорікати: "А чому лише зараз?" Позитивний приклад інших людей формує суспільне уявлення про позитивні наслідки переходу, що мотивує незгодних переглянути свої переконання.

Цікавий момент: дослідження 2022 року показало, що соціальна підтримка підвищує стійкість у стресових ситуаціях. Тобто людина швидше адаптується до нового, навчається, краще себе почуває, стає більш ефективною загалом. Разом з тим, тиск та засудження з метою "терміново закохати всіх в українську мову" дає зворотний ефект. Навіть ті, хто зараз її вивчає, через засудження та тривогу просто будуть демотивовані.

Міф 4: існує "правильний" патріотизм, і ми маємо відповідати його нормам.

Ні. Не існує шкали та критеріїв "правильної любові до батьківщини".

У нас є загальна цінність – любов до держави. І у кожного свій шлях досягнення цієї цінності.

Особисто для мене українець, який ненавидить українця за те, що той не відповідає його уявленням про правильну любов до держави, – нонсенс. Ми на власному прикладі побачили, як це, коли хтось приходить "навчати бути правильними братами". І не варто забувати, що організм, який веде боротьбу проти себе самого, приречений на поразку.

Вивчайте нашу рідну мову, підтримуйте ЗСУ донатами, робіть все максимально від себе можливе. І тут неважливо, наскільки швидко ви опанували українську та яку суму донату дозволяє ваш бюджет. Ваша допомога та внесок роблять нас ближче до перемоги, тож нікому не дозволяйте демотивувати себе.

Оригінал