Carpe diem. Чому шкідливо відкладати життя на потім

Нам не має бути соромно за радощі, безпеку та відпочинок у війну

Сьогодні ми живемо в реаліях війни. Постійні звуки повітряної тривоги, переїзд до іншого міста чи країни, зміна роботи, волонтерство, підтримка близьких – сам факт того, що тепер це стало нашими реаліями, доводить, що ми неймовірно стійка та сильна нація.

Часом ми навіть відкладаємо відпочинок, соромимося деяких простих довоєнних радощів: мовляв, "не на часі". Тим самим фактично ставимо життя на паузу – забуваємо, що маємо право на відпочинок та позитивні емоції не лише тоді, коли усе добре. А постійне відчуття провини за власний комфорт та безпеку лише шкодить здоров'ю.

І одразу хочу пояснити, чому у нас виникають такі думки. Річ у тім, що людина – істота соціальна. Саме тому один із базових страхів у її житті – страх бути засудженою та викинутою із суспільства. Як наслідок, у нас виникає почуття сорому за те, що ми маємо певний комфорт та життєві блага в той час, як багато людей постраждали.

Тож нервова система автоматично "нагадує": якщо ми не відповідатимемо соціальним нормам, то нас виключать з соціуму. А звинувачення у бік тих, хто зараз намагається жити звичним життям, додатково провокує відчуття провини.

Як результат, людина фактично виснажує себе постійною роботою, волонтерством, тривожними думками, забороняє собі відпочивати тощо. І забуває, що ми не роботи й без повноцінного відновлення та хороших емоцій фактично самі себе виснажуємо. Наслідками цього стають вигорання та депресія. Остання посідає друге місце серед усіх причин інвалідності у світі.

Не соромтеся бути в безпеці

Ми не маємо соромитися та просити вибачення за власну безпеку. Далеко не кожна людина психологічно готова жити під звуки сигналу повітряної тривоги, постійної невизначеності тощо. Люди з чутливою нервовою системою, вразливі чи емоційно нестабільні можуть бути навіть небезпечні для себе та оточення в таких обставинах.

Тож якщо ви переїхали до іншого міста, у такий спосіб ви зберігаєте власне здоров'я, а з ним й продуктивність та ефективність. І вони дуже знадобляться, коли ми відбуватимемо наші міста після перемоги.

Не соромтеся радіти життю, навіть в скрутні часи

Я чудово розумію, що є новини, від яких нам моторошно. І це нормально та природно – сумувати та співчувати. Але є один важливий момент – скорбота не має стати частиною вашого буденного життя. Пам'ятайте: ви нічим не допоможете людям, якщо будете весь час на нервах, забороните собі відпочивати чи навіть відмовитеся від їжі.

Якщо у вас є можливість радіти, їсти улюблену їжу, слухати музику, проводити час з близькими, поїхати на відпочинок тощо – не відмовляйтеся від неї. Будь-яка форма відволікання від стресу, яка робить нас хоч трохи щасливішими, позитивно позначається на психіці людини. Допомагає нам краще адаптовуватися до нових обставин та загалом зменшує наслідки стресу.

Не соромтеся жити сьогодні

Досить поширена ситуація, коли людина не дозволяє собі розваги, купівлю гарного одягу, перегляд комедійних фільмів тощо. Оскільки, на її думку, ці речі можливі лише після війни.

Зазвичай цей стан, коли людина живе в очікуванні того, що найкращі часи ще попереду, називають "синдромом відкладеного життя". Але у такому "відкладанні" є ризики для нашого здоров'я. Річ у тім, що разом із забороною жити ми фактично втрачаємо важливі навички – як соціальні, так і професійні. В майбутньому це помітно впливатиме на якість нашого життя.

Тому дуже важливо пам'ятати, що перемога буде, і нам разом відбудовувати країну, відновлювати економіку й підтримувати тих, хто потребує цього. Та щоб бути корисними та наблизити перемогу, важливо дбати про себе та своє здоров'я. Сьогодні наші хоробрі захисники та захисниці роблять все можливе та неможливе саме для того, щоб кожен з нас гідно тримав свій фронт та тил.

Спеціально для Gazeta.ua