Росіяни ще можуть спокутити свою провину

Жодна нація не приречена на прокляття, якщо вона робить хоч щось, щоб зупинити падіння в пекло

Послужний список російського народу щодо Володимира Путіна, його фашистського режиму та імперіалістичної політики геноциду проти українців не можна назвати зірковим. Близько трьох чвертей активно підтримували цю людину та її злочини протягом понад 20 років. Їхні гріхи очевидні. Якщо не рахувати кількох масових демонстрацій, чверть, що залишилася, воліла дивитися в іншу сторону, зберігаючи мовчання, поки Путін демонтував у Росії демократію, грав м'язами за кордоном і створював ілюзію процвітання. Це гріхи бездіяльності. Деякі мали моральні сили протистояти режиму. Вони святі.

Французький філософ Жозеф де Местр стверджував, що "кожна нація має ту владу, на яку заслуговує". Росія, на жаль, тому приклад, – пише Олександр Мотиль для The Hill.

Попри ці песимістичні висновки, жодна нація не приречена на прокляття, жодна не є морально нездатною до відродження. Якщо, звичайно, вона робить хоч щось, щоб зупинити своє падіння в пекло. Тож росіяни теж можуть спокутувати провину, якщо захочуть.

В ідеалі російський народ мав би стати на шлях морального відродження 23 лютого – за день до того, як слухняні Путіну війська вторглися та зґвалтували Україну. Протидія війні була б етично вмотивованим вибором. Навпаки, більшість підтримала війну і, може, підтримують досі.

Сьогодні війна повернулася до них додому. Здійснивши ще одну стратегічну помилку першого масштабу, Путін вирішив, що було б непогано мобілізувати до 1 млн людей, які досі вели життя як пасивні спостерігачі.

В одну мить Путін зробив усіх російських чоловіків, а також усіх жінок та дітей активними учасниками кривавої авантюри без жодної цілі.

Декілька сотень тисяч російських чоловіків негайно попрямували закордон – не так в знак протесту проти війни, як в знак протесту проти своєї загибелі на війні. Їхнє обурення розділили їхні рідні та близькі. Одним ідіотським ходом Путін досяг мобілізації росіян, але не в армію, а проти його режиму. Ні Вашингтон, ні Київ не змогли б упоратися краще.

Росіяни все частіше починає прозрівати, що війна злочинна, що Путін бандит, а сам російський народ зробив усе це можливим. Спокута, врешті, не за горами.

Що робити росіянам, щоб урятувати свою душу?

Спочатку їм потрібно ясно заявити світові, що вони згрішили, дозволивши Путіну, і підтримавши його злочини, і що шукають спокути. Релігійні традиції, що глибоко вкоренилися, пов'язані зі злочинністю, нечистою совістю і покаранням, допоможуть, але спокутування не буде легким. Це спричинить протистояння проти Російської православної церкви та її патріарха, який перейшов на бік "диявола". Росіяни повинні шукати вибачення за межами своїх релігійних інститутів та звичаїв.

Комісії правди та примирення, створені у Південній Африці після падіння режиму апартеїду, показують, що можуть вчинити росіяни. Їм треба буде сказати світові, і насамперед українцям, що вони скоїли жахливі злочини і нічого не робили, коли їх чинили, попросити вибачення і висловити готовність спокутувати провину, надавши репарації жертвам геноциду та війни.

Шлях, як і в минулому, має показати російська культурна та інтелектуальна еліта – інтелігенція. Оперна діва Ганна Нетребко, наприклад, могла б досягти більшого, ніж її мляве засудження війни у ​​березні, а диригент Валерій Гергієв відмовився зробити навіть це. Обидвоє могли подати приклад, голосно та публічно засуджуючи режим. Їм як російським суперзіркам нічого боятися режиму.

Це перший, але важливий крок. Все, що менше повного визнання, віддаватиме нещирістю і припускатиме, що росіяни поділяють путінські маніакальні цілі, але розходяться в думках лише щодо засобів.

Наступний крок включає подарунок від Путіна – мобілізацію. Російські чоловіки мають надалі уникати призову, але зі ще більшою енергією. Ті, хто може поїхати за кордон, мають їхати за кордон. Тим, хто не може, слід заховатись у далеких містах та селах, де поліцейський нагляд менш нав'язливий, і рубль коштує дорого. Втеча і приховування пов'язані з труднощами, але це, безумовно, краще самотньої смерті в степах півдня України.

У російських жінок інше завдання. Вони повинні мобілізуватися і провести демонстрації, як жінки, що бунтують в інших країнах. Фашистська поліція з радістю розстрілює чоловіків, але з тих чи інших причин рідко цілить свою зброю проти жінок. Акції мають бути масштабними та тривалими. Вони мають відбутися у кожному місті та селі Росії.

Якщо країну охопить масова непокора, сили примусу будуть безпорадні й путінський режим не виживе. Його наступнику буде важко проводити ту ж політику, яка привела Путіна до безславного кінця. Тоді може бути і можливий мир. Так само може виникне щось схоже на демократію. Головне, росіяни покажуть українцям, світу та самим собі, що вони розумні люди з душею, а не машини для вбивств.

З іншої сторони, якщо росіяни не зроблять вибір на користь спокути, то заслужать на всю ганьбу, яку недавно озвучила популярна співачка Алла Пугачова: "Боже мій! Яке щастя, що мене ненавидять люди, яких я завжди ненавиділа. Якби я їм подобалася, це означало б, що я співала і жила даремно". Причина зрозуміла. Нехай скриплять зубами. Вони були кріпаками і стали рабами.

Переклад Gazeta.ua