РФ більше не розвалюється. Вона вже розвалилася

Залишається тільки, щоб російські еліти та маси усвідомили цей факт

Першим кроком до розпаду Росії стала копітка побудова Володимиром Путіним фашистської політичної системи, в центрі якої були він та його культ особи як безгрішного, енергійного та мужнього лідера, – пише Олександр Мотиль для The Hill.

Сторонні були вражені тим, що здавалося потужною і ефективною політичною системою. Насправді, фашизм Путіна був нежиттєздатний. Він ґрунтувався на його вмінні показувати молодість і енергійність – якості, які неминуче зменшувалися з віком. Це також посилило чвари між елітами, ускладнило бюрократичне будівництво імперії, системну корупцію і перекладання відповідальності на "цапів відбувайлів". Все це випатрало державу і перетворило її на тендітну пусту оболонку, водночас перетворивши економіку на джерело особистого збагачення для конкуруючих еліт. Не дивно, що хвалена державна військова модернізація провалилася.

Держава Путіна вижила, бо російські еліти, як і більшість росіян, вважали за зручне вдавати, що все добре, і що Росія знову велика. Ця ілюзія розсипалася після ідіотського рішення Путіна розпочати швидку, маленьку переможну війну проти України. Війна також завдала нищівного удару по державі. Військові виявилися невмілими. Політики не мали чіткого плану, чого сподівалися досягти. А економіка пішла у повільний спад внаслідок західних санкцій та нестримного розкрадання елітою обмежених ресурсів.

Війна виявилася тією іскрою, яка розпалила пожежу, яка загрожує спалити російську державу. Путін стрімко втрачає легітимність як у країні, і там. Таємна поліція сердиться на нього за те, що він звинувачує їх у військовому фіаско. Генерали обурені, що війна руйнує збройні сили. Прихильники війни у ​​політичній еліті звинувачують його у зайвій м'якості. Прихильники миру звинувачують його в тому, що він надто жорсткий.

Іноземні союзники Росії теж втрачають повагу до Путіна. На недавньому саміті Ради глав держав Шанхайської організації співробітництва в Самарканді Путіну довелося публічно виправдовувати свої дії в Україні перед китайським лідером Сі Цзіньпіном, який не приховував, що Росія стала молодшим партнером у їхньому можливому союзі. І Сі, і прем'єр-міністр Індії Нарендра Моді захищали територіальну цілісність Казахстану – країни, яку російські імперіалісти на зразок Путіна давно прагнули захопити. На прийомі, який Сі явно проігнорував, виступив президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган. Він скористався можливістю сфотографуватися, щоб показати себе тим, хто сидить над Путіним – сигнал, який не міг пропустити жоден кримінолог. До того ж, президент Киргизстану спізнився на зустріч із Путіним.

Російське населення, схоже, дедалі більше усвідомлює зниження авторитету та легітимності Путіна. Початковий інтерес щодо війни помітно зменшився. Солдати теж деморалізовані та звинувачують у своїх бідах керівництво. Очевидно, виник рух збройного опору, який активно підпалює призовні комісії та пускає поїзди під укіс. Канал у Telegram, орієнтований на російських партизанів, дає інструкції, як вбивати чиновників. Місцеві еліти по всій Росії вимагають відставки Путіна.

З оголошенням Путіним часткової мобілізації резервістів 21 вересня тисячі людей вийшли на вулиці та протестували, а десятки тисяч раптом усвідомили, що війна прийшла в їхній дім, і захвилювалися щодо загибелі своїх синів та чоловіків на фронті. Заарештовано понад тисячу людей. Багато інших купили квитки на літак в один кінець або доїхали на своїх машинах до найближчого кордону. Потоки лише збільшуватимуться, коли росіяни усвідомлять, що секретний пункт у заяві про мобілізацію Путіна передбачає мобілізацію до 1 млн осіб.

Найбільш яскравою ознакою провалу держави є втрата контролю над силами примусу. Російська армія дедалі більше відмовляється воювати – настільки, що Дума вважала за необхідне ухвалити закон, уточнюючий, що з дезертирство, здача у полон, непокора наказам і неправомірне використання військового майна має суворіше каратися.

Враховуючи поганий стан фронтовиків, Москва почала вербувати пенсіонерів, неповнолітніх випускників військових академій, найманців і злочинців у в'язницях. Від жодної з цих груп не можна очікувати, що вона боротиметься з переконаністю чи ентузіазмом, а злочинці, швидше за все, спрямують зброю проти офіцерів, які розглядають їх як гарматне м'ясо.

Поряд з неефективними та недієздатними збройними силами вже існують дві добре організовані, добре фінансовані приватні армії: ПВК "Вагнера", що налічує 8 тис. найманців, і так звані кадировці, близько 12 тис. чеченських бойовиків, вірних і оплачених чеченським диктатором Рамзаном Кадировим. Вважається, що глава групи "Вагнера" Євген Пригожин прагне стати наступником Путіна, а дволикий Кадиров, хоч і зовні виглядає як союзник Путіна, майже напевно ударить у спину господареві, коли настане час.

Кремль також почав формування неросійських батальйонів, які, як свідчить історія, нерідко перетворюються на кістяк майбутніх армій. З такою кількістю озброєних угруповань, з такою кількістю видимого невдоволення Росія дозріла для громадянського конфлікту, можливо, навіть громадянської війни.

Так, фашистська російська держава зазнала краху. Вона беззавітно вбиває чужинців, а тепер і своїх підданих. Залишається тільки, щоб російські еліти та маси усвідомили цей факт, відмовилися від ілюзій про те, що колись знову стануть "великими", взялися за перебудову РФ і встановлення постпутинського режиму. Більшість сусідів Росії знають, що ймовірність розпаду Російської держави наближається до 100%. Нервова західна еліта, яка досі воліла б ігнорувати цю перспективу, вчинила б правильно, якби приєдналася до переможців і підготувалася до кривавої смерті "великої держави".

Переклад Gazeta.ua