Путін відчайдушно намагається заморозити програну війну

Саме про це красномовно говорить його ядерний ультиматум

Володимир Путін 21 вересня висунув міжнародній спільноті ядерний ультиматум, різко піднявши ставки у своєму нерішучому вторгненні в Україну. У рідкісному зверненні до нації він ясно дав зрозуміти, що планує анексувати великі території України наступного тижня і готовий застосувати ядерну зброю для захисту своїх завоювань, – пише Пітер Дікінсон для Atlantic Council.

"Якщо територіальна цілісність нашої країни опиниться під загрозою, ми, без сумніву, використовуємо всі доступні засоби для захисту Росії та нашого народу. Це не блеф", – попередив він.

Слова Путіна пролунали після оголошення 20 вересня позачергових референдумів про приєднання до РФ чотирьох областей України, які зараз частково окуповані Росією. Голосування має розпочатися у п'ятницю у Донецькій та Луганській областях, а також у Запорізькій та Херсонській областях.

Результат цих референдумів не викликає сумнівів. Більшість оглядачів вважають, що результати наперед визначені Кремлем. Щойно переважна більшість голосів "за" неминуче підтвердиться, окуповані регіони України будуть офіційно анексовані та включені до складу РФ. Потім очікується, що Москва оголосить, що будь-які подальші військові дії України будуть розцінюватися як напад на саму Росію, звідси й путінська загроза ядерної відповіді.

Російський правитель робить ставку на те, що можливість ядерної ескалації переконає західних лідерів припинити озброювати Україну і натомість переконає їх тиснути на Київ, щоб погодився на угоду, внаслідок якої близько 20% української землі залишиться під контролем Росії. Готовність Путіна зайнятися таким прямим ядерним шантажем – ознака його відчаю, що зростає в міру того, як вторгнення в Україну продовжує розвалюватися.

Коли 24 лютого він розпочав вторгнення, більшість росіян чекали на коротку та переможну кампанію, яка покладе край ері незалежності України та поверне країну до кремлівської орбіти. Це виявилося катастрофічним прорахунком.

Український народ не вітав російських солдатів, які вторглися, як визволителів, а об'єднався проти спільного ворога і піднявся на опір. Російські війська зазнали поразки під Києвом і були змушені відступити з півночі України. На півдні та сході з ними борються до упору. Найгірше для нього, що його армія була повністю розгромлена на північному сході на початку вересня і безладно покинула цей регіон.

Майже через сім місяців після початку вторгнення стає все більш очевидним, що Росія рухається до однієї з найпринизливіших військових поразок в своїй історії. Ситуація для Кремля виглядає настільки похмуро, що міжнародні оглядачі почали сперечатися, чи зможе путінський режим або сама Росія пережити таке фіаско.

Російська армія зазнала катастрофічних втрат в Україні. Загинули десятки тисяч російських солдатів, захоплено чи знищено понад 1000 танків. Не дивно, що путінські сили вторгнення глибоко деморалізовані, зростає кількість повідомлень про масові відмови воювати і дезертирство. Що характерно, мобілізацію оголосили паралельно з ядерним ультиматумом Путіна, а також продовжили контракти на військову службу на невизначений термін і збільшили штрафи для солдатів, які відмовляються воювати.

У міру того, як становище Росії в Україні стає все гіршим, руйнується і ширший міжнародний авторитет Кремля. Західний світ ввів безпрецедентні санкції у відповідь на вторгнення і, схоже, нарешті дійшов висновку, що необхідно покласти край рокам зростаючої енергетичної залежності від Москви. Російські війська перебувають під слідством за військові злочини, а Путіна все частіше вважають міжнародним відщепенцем.

Вплив Москви на пострадянському просторі майже щодня помітно слабшає. Казахстан публічно порвав з Росією і недавно дав зрозуміти, що тепер бачить Китай як свого ключового партнера. На Південному Кавказі Азербайджан відновив бойові дії проти Вірменії, відкрито ігноруючи миротворчу роль Росії. На західних кордонах РФ Фінляндія та Швеція готові вступити до НАТО, а країни Балтії запровадили заборону на видачу віз росіянам. Навіть білоруський диктатор Олександр Лукашенко, чиє політичне виживання майже повністю залежить від Кремля, чинив опір безжальному тиску Росії, відмовившись приєднатися до вторгнення.

За нинішнього стану справ російське вторгнення в Україну цілком може виявитися найбільшою геополітичною помилкою XXI століття. Серйозність ситуації більше годі заперечувати, і тепер новина про це, врешті, проникла в інформаційну бульбашку Путіна, що складається зі зведень придворних і підлабузників. Після кількох місяців тверджень, що все йде "за планом", російський диктатор був змушений визнати, що для запобігання катастрофі потрібні рішучі дії.

Путін наполягає, що його загроза застосування ядерної зброї не є блефом. Немає ніякого способу дізнатися заздалегідь, чи це правда. Незважаючи на цю невизначеність, зрозуміло, що міжнародне співтовариство просто не може дозволити залякати себе таким чином.

Якби Захід відповів на путінське брязкання ядерною зброєю відмовою від України, це мало б руйнівні наслідки для міжнародної безпеки, і вся концепція нерозповсюдження ядерної зброї була б викинута ​​на звалище історії. Натомість ми вступили б у нову небезпечну еру хронічної нестабільності, відзначену ядерним шантажем та агресивними війнами. Єдиний спосіб уникнути цієї долі – протистояти Путіну, поки не стало занадто пізно.

Найближчими днями Захід має дати Москві недвозначний сигнал, що ядерна зброя – неприйнятний інструмент для переговорів. Вони повинні роз'яснити нищівні втрати, з якими доведеться зіткнутися Росії, якщо вона наважиться перетнути червону межу ядерної зброї, і показати Кремлю, що вони точно не блефують. Нині пора наголосити, що підтримка української державності не підлягає обговоренню шляхом нарощування поставок зброї.

Путін знає, що рухається до катастрофи в Україні, але сподівається, що страх перед ядерним апокаліпсисом дозволить йому вирвати перемогу з поразки. Незважаючи на невдачі останніх семи місяців, він, як і раніше, переконаний, що демократичний світ слабкий і, зрештою, відступить. Якщо західні лідери не виступлять проти нього зараз, вони будуть жалкувати про це десятиліттями.

Переклад Gazeta.ua