Як говорити з тими, хто пережив втрату

Співчуття – нормальна реакція, але поганий помічник

Я вже порушував питання про тонкощі спілкування з людьми, які повернулися з війни. Є ще одна важлива група людей, спілкуючись із якими, ми також не завжди можемо знайти потрібні слова. Це люди, які пережили горе, втрату близьких, стали свідком травмуючих ситуацій, залишилися без житла та підтримки.

Особисто я знаю молодого хлопця, у якого загинули батьки. Він пережив цей момент та зараз навчається жити фактично у нових реаліях. Але на роботі йому постійно співчувають. Таким чином колеги, маючи начебто добрі наміри, фактично "повертають" хлопця у день смерті близьких і нагадують про нього.

Тому я підготував кілька порад, які допоможуть уникнути незручних ситуацій.

Не питайте про стресовий епізод і не акцентуйтеся на ньому. Якщо людина не розповідає вам про складну для неї ситуацію, не варто про неї згадувати.

Якщо людина ділиться з вами горем чи історією, яку вона переживає – не перебивайте її. Дайте можливість виговоритись, будьте активним слухачем. Можна перепитати загальні моменти, але не слід уточнювати деталі.

Не знецінюйте чужі почуття. Фрази на кшталт: "В інших ситуація ще гірша", "Не хвилюйся", "Не накручуй себе" – не лише не допомагають, а, навпаки, можуть нашкодити.

Будьте делікатними, люди різні. Хтось потребує слів підтримки, обіймів, комусь просто потрібен спокій. Тому не соромтеся запитувати: "Як я можу підтримати тебе?", "Що я можу зробити, щоб ти почував себе краще?".

Просто будьте поряд. Підтримка – це не завжди про слова. Мовчання теж є хорошим інструментом комунікації. Іноді достатньо того, що ви просто будете поряд із людиною.

Окремо додам, що слід бути особливо уважним до тих людей, які пережили горе. Оскільки висока ймовірність того, що може знадобитися допомога психолога, щоб стан не погіршився та не перейшов у депресію. Іноді найкраща підтримка – це допомога з пошуком спеціаліста.

Оригінал