Булінг журі Євробачення — це історія про нашу недалекоглядність
Чи захоче хтось в подальшому проявляти ініціативу, якщо у нас одразу зносять голову?
По-перше, Євробачення, як і будь-яка інша історія щодо європейської інтеграції, — це система правил, до якої треба призвичаїтись. Загальний рейтинг виконавця складається з оцінки глядачів, які мають право вирішувати на свій смак, бути позитивно чи негативно упередженими, враховувати політичні фактори або вигадувати якісь свої власні критерії. Другим компонентом є система оцінювання професійним журі, яке відбувається за фаховими критеріями. Вимога до журі враховувати політичні фактори, які вже враховані глядачами, є емоційно зрозумілою, але несправедливою й невідповідною духу та букві правил конкурсу.
По-друге, формування професійного журі відбувалося в умовах суттєвих обмежень: всі члени мали фізично бути в певний час, в певному місці, що в теперішніх українських умовах не досягається просто: хтось поза межами країни чи міста, хтось не готовий брати на себе зобов'язання тощо. Нам з вами може подобатись чи не подобатись те чи інше прізвище в складі, але це та збірна фахівців, яка була доступна на той момент. З цьогорічної сумлінності, спроможності діяти у відповідності до правил тощо формуватиметься ускладнення критеріїв на наступні роки. Так формується інституційна пам'ять. Нищівність критики Суспільного мовлення у цьому випадку (крім чинників, описаних вище) є ще й непропорційною і перебільшеною. Згортання Суспільного, яке висловлювалось як побажання у найбільш категоричних коментарях — це прямий шлях до погіршення поінформованості суспільства та збідніння культурного процесу, крок до послаблення демократії, а разом з тим — захищеності прав та якості життя кожного з українців. Нам не сподобається.
Якщо ми як суспільство не навчимося зваженості, розсудливості та не будемо стриманими у проявах, завтра матимемо ще гірший вибір у кожній сфері життя
По-третє, така реакція нехай навіть невеликої кількості гострих на слово голосів у суспільстві призводить до загального та повсюдного зменшення кількості та зниження фахової спроможності кандидатів на публічні ролі — громадські, державні, політичні чи культурні. Якщо ми як суспільство не навчимося зваженості, розсудливості та не будемо стриманими у проявах, завтра матимемо ще гірший вибір у кожній сфері життя. Навіщо комусь проявляти ініціативу, якщо одразу зносять голову?
Щоб випередити питання — так, вся критика є на радарах Суспільного. Так, система працює і ми це бачимо з об'єктивних даних — довіра зростає, споживання контенту — теж. Так, попри пріоритетність інших завдань: збереження працівників на окупованих територіях цілими, безперебійність подачі сигналу, відновлення функціонування філій тощо, обставини відбору і роботи журі будуть переглянуті, висновки стануть частиною нашої поки юної управлінської історії. Молодість має свої переваги і свої обмеження. Переваг більше.
Коментарі