Назад, у 2010. Отже, знову переміг Янукович - які будуть наші дії
Ми не знаємо, як би розвивалася наша історія, якби у 2010 перемогла Тимошенко - але тодішній вибір саме президента-кримінальника призвів до усвідомлення українців себе як нації. Чи стане поразка Гарріс - новою стратегічною можливістю для України?
Спробую провести паралель, яка може й не паралель. В 2010 році Україна стала перед вибором двох неідеальних кандидатів - Юлії Тимошенко і Віктора Януковича. Якою була б українська історія, якби українці обрали Тимошенко? Чи в теплішій ванні її версії політики сформувалося б українське громадянське суспільство так, як сформувалося в опозиції до Януковича? Якою була б спроможність держави, зокрема у сфері безпеки, оборони і протидії Росії? Якою стала б російська стратегія недопущення української суб'єктності?
...українці погодились із вибором більшості, але зрештою, не прийняли той вектор політики, на якому зупинився Янукович
Ці питання не мають ані відповіді, ані прикладного сенсу. Вони можуть бути цінними тільки як інтелектуальна вправа. Ми знаємо, що українці погодились із вибором більшості, але зрештою, не прийняли той вектор політики, на якому зупинився Янукович. Через майже 11 років можна сказати, що українська державність та ідентичність вистояла, щодо інших цілей війни поки невідомо. Чи мали б ми такі стратегічні результати після Тимошенко - можна тільки спекулювати.
Поразка Гарріс - це поразка зокрема і збанкрутілої політики інкременталізму адміністрації Байдена, яка коштує реальних життів українців. Чи те, що замінить цю політику матиме позитивні прямі наслідки для цілей України? Скорше за все, ні. Чи побічні наслідки можуть стати значущими, щоб ми могли, як у 2014, перетворити поразку 2010 на стратегічну можливість? Невідомо, але тут якраз багато залежить від нас самих.
Коментарі