Замкова гора – суцільний цвинтар у центрі Києва
Ця гора за свою історію мала багато назв: Замкова, Хоревиця, Киселівка, Фролівка. Про це таємниче місце складено безліч містичних легенд. За однією з них, Замкова – одна з кількох Лисих гір, саме те місце куди, протягом багатьох віків на свої шабаші злітаються відьми. Киселівка була забудована не один раз: дерев'яний замок, церква та монастир... Але зараз там немає нічого окрім залишків старовинного кладовища. Чому? Кажуть, що гора ніби скидає з себе всі зайві забудови, які заважають їй, та лишається і справді "лисою".
Так починався матеріал, який я писала роки три рому. Матеріал мій був про те, що на столичну Замкову гору планують завезти техніку та почати будівельні роботи. За тодішньою інформацією, музей "Замкова гора" був зареєстрований Подільською районною в місті Києві державною адміністрацією у березні 2005 року. Як стало відомо, ініціатори проекту мали на меті очищення гори та створення цілого туристичного, музейного та освітнього комплексу з відтворенням старовинного замку, історичних пам'яток.Інформацію можна знайти на сайті: http://www.zamkovagora.kiev.ua/
Перед цим планувався проведення ряду археологічних розкопок. Для всіх охочих в Інтернеті з'явилися фотографії, на яких зображений детальний макет майбутнього комплексу.
Трохи пізніше в ЗМІ з'являється інформація про те, що Подільська районна держадміністрація виключає забудову Замкової гори та Андріївського узвозу. Адже, за даними ЗМІ, гору тоді не стали чіпати просто через те, що поки не знайшли інвесторів, які погодилися би вкласти гроші у втілення проекту.
Зрозуміло: для того, аби комплекс став прибутковішим, треба включити у нього побільше розважальних місць для заохочення туристів. Тобто, скоріше за все, що разом із відтвореним старовинним замком там міг би бути такий собі, наприклад, невеликий готельчик. Або ресторан.
Час ішов, але гора лишалася цілою. Звісно, не секрет, що схили Замкової гори з кожним роком трохи зсуваються убік. Це можна помітити. Яка причина зсувів – достеменно невідомо. Можуть бути як природні фактори, або ж людські: в урочищі Кожем'яки розташоване котеджне містечко, з боку Андріївського узвозу постійно ведуться якісь ремонтно-будівельні роботи, і можливо саме це вплинуло на ситуацію.
Активісти та волонтери приводили до ладу гору. Наприклад, рух "За затишну землю" цієї весни ініціював акцію "Затишне місце на Замковій горі", в рамках якої розбили квітники та висадили різноманітні квіти.
Тепер минуло кілька років, Хоревиця і справді у небезпеці. ЗМІ починають бити на сполох: на гору завезено техніку, вирубуються дерева, ведуться роботи. Депутат київради Олександр Бригинець повідомляє, що після звернення до Попова отримав відповідь про те, що жодних робіт не ведеться, тільки вивозиться сміття. У мережі з'являються фотографії місцини зі схилами, на яких замість древніх дерев стирчать пні.
У проекті кількарічної давності зазначалося, що запланований тоді парковий комплекс обіцяють зробити без порушення екологічної структури гори. Виникало логічне питання: яким чином? Адже в результаті на місці гори буде величезний розритий котлован, знищиться більша частина зелених засаджень. Інакше – як ще будувати? Схоже, що тодішні побоювання справджуються?
Але найголовнішим лишається наступне: Замкова гора – це, перш за все, суцільне старовинне кладовище. На перший погляд, звичайно, здається, що від кладовища майже нічого не лишилося: всього з десяток хрестів, кілька цілих могил, колодязі та склепи. Але ж страшно навіть уявити, скільки захоронень, які над землею вже нічим не позначені, ховає в собі гора... Прах предків трипільського періоду, часів правління та навал хана Батия, князя Володимира Ольгердовича (за його правління на Замковій знаходився монетний двір, де чеканилися його власні монети), кількаразові напади на гору, спроби зруйнувати замок, його спалення… Окрім того, як відомо, у 1840 році гору передали жіночому Флорівському монастирю. Після цього на горі, тепер – Фролівці, або Флорівці – з'явилося кладовище. Ще пізніше цвинтар стає "елітним": тут знаходять свій вічний спокій представники інтелігенції тодішнього Подолу. Офіційно кладовище закрили для захоронень у 1921 році, проте, подейкують, що тут продовжували неофіційно ховати і пізніше.
Про історію цього місця існує безліч легенд. Ходили навіть чутки про місцевих привидів – монахинь Фролівськового монастиря, похованих тут.
Як всі вже встигли переконатися, у нашій країні немає перешкод для будівництва. Не зупиняють ні кістки предків, ні природні умови, ні що інше. Прикладом тому – минулорічний скандал навколо Щекавиці – ще однієї древньої легендарної київської гори.
Чого чекати тепер? Чи вважати те, що відбувається зараз на Замковій, сигналом про тривогу?..
