"Голодна туса" – інформаційна операція. Українську ідею перетворюють на ворожу
Відбувається ідеологічно-ціннісна трансформація мільйонної аудиторії
Давайте поглянемо на фактаж скандалу з блогерами.
1. 27 листопада у День пам'яті жертв Голодоморів українські блогери влаштовують у Львові вечірку. Привід цілком побутовий - день народження одного з них, а саме Instagram-блогера з Чернівців Олександра Заліска.
2. Ведучий постить у соцмережах фото зі свята з підписом: "Блогерська голодна туса", що викликає справедливе обурення громадськості, адже непрозоро натякає на Голодомор.
3. Після того, як відомі українські бренди заявляють про припинення контрактів із блогерами, які брали участь у вечірці, останні виходять на свої мільйонні аудиторії та починають вибачатися. Але, і тут увага, не за принизливий для національної гідності жарт ведучого, а за те, що не подивилися у календар, коли приймали запрошення на святкування дня народження друга.
4. Сам "винуватець торжества" публікує емоційне воззваніє на тему: "Так шо тепер не жить?", яке повністю витискає з інформаційного простору причину скандалу і переводить суспільну дискусію у площину - чи можна святкувати: уродини, хрестини або проводити інші персональні свята у дні національної жалоби?
5. Суспільство розділяється на тих, хто проти і тих, хто за. Ба більше! Відбувається певна ідеологічно-ціннісна трансформація мільйонної аудиторії і самих блогера. Якщо раніше вони просто не мали позиції, про що свідчить їх нерозуміння неприпустимості жартувати на тему голоду в такий день, то тепер у них позиція є: "Задовбали зі своїми голодоморами!".
Легким помахом маніпулятивної руки моральний постулат: "Не можна сміятися над національною трагедією" у свідомості невибагливої публіки перетворюється на лякалку: "Їхня національна пам'ять заважає вам жити повним життям, святкувати, радіти, бути щасливими"
Висновок. Маємо вдалу інформаційну операцію. Легким помахом маніпулятивної руки моральний постулат: "Не можна сміятися над національною трагедією" у свідомості невибагливої публіки перетворюється на лякалку: "Їхня національна пам'ять заважає вам жити повним життям, святкувати, радіти, бути щасливими". Тепер це питання стає для них особистим і можна не сумніватися, що невдовзі у всіх цих мільйонів з'явиться думка про те, що ворожою для них є саме українська, а не імперська ідея.
Наостанок хочу нагадати про те, хто першим вирішив пожартувати про "Синьйора Голодомора". І де він тепер? А де поціновувачі його жартів?
