Українці закохані у свою здатність розчаровуватися. Це наше велике благо і зло

Якщо твоя країна – вічне колесо фортуни, де верх швидко стає низом і навпаки, бажано триматися центру

У Зеленського падає рейтинг, зростає антирейтинг. Вічне українське колесо фортуни: ти не можеш надто довго бути нагорі.

Це ще раз підтверджує: не може бути доморощеного українського авторитаризму. Народ не той. Він закоханий у свою здатність розчаровуватися. Здатність розчаровуватися - його єдиний шанс хоч якось підтримувати свою самооцінку.

Це наше велике благо, і наше велике зло. Як це часто буває, одне є дзеркалом іншого. Зворотній бік нашого прекрасного бунтарства - небажання носити маски і пристібатися пасками безпеки. Бажання мати територію свого маленького персонального бунту.

Якщо твоя країна - це вічне колесо фортуни, де верх швидко стає низом і навпаки, бажано триматися центру. Осі руху. Тому так важливо те, що відбувається "в середині", між верхом і низом. Громадянске суспільство, бізнес, культура, осередки, середовища, спільні дії. Res publica, спільна справа. Вісь суспільства має вчитися жити незалежно від політики. Будувати те, що переживе президентів та уряди.

Тільки якщо буде ця вісь, нам не страшні швидкі зміни верху і низу в колесі фортуни. Можливо, швидкість цих змін навіть йтиме нам на користь - рух буде швидшим.

Але чи є у нас ця вісь? Чи створюємо ми її? That is the question.

Текст є постом автора у Facebook і не написаний спеціально для Gazeta.ua. Передруковується з дозволу автора.

Оригінал