Перейменування на "Русь-Україну" - це безумство і невігластво

Наступним кроком стане статус другої державної для російської мови

Біль, що ми зараз взагалі змушені серйозно це обговорювати. Але що вдієш - Арестович озвучує чергові наміри і це знаходить свого прихильника. Після встановлення Дня Української Державності, який з'явився в тому числі з його подачі, ці вкиди ідей не можна ігнорувати.

Отже, серйозних аргументів на користь такого перейменування держави я поки не почув. Лише абстракції на кшталт: "Вернуть нам тысячелетнее достоинство, восстановить историческую справедливость, обьединить страну, победить Кремль субъектно - раз и навсегда, забрать у него первородство".

Як дивацька в ХХІ столітті подвійна назва поверне нам "достоїнство"? А як відсутність "Русі" в назві республіки у нас це достоїнство забрала? Відновити історичну справедливість - так давайте копати до трипільців, чого уж там. "Украдена Росією історія" не повернеться через те, що ми вирішимо переназвати країну.

О ні, наслідки будуть зовсім в іншій площині.

Об'єднати країну? Тут із поточною назвою є купа громадян, для яких власна держава - це пустий звук. Із якого дива поява "Русі" має "об'єднати країну"? Оце "об'єднати країну" - тут взагалі до чого? Країна роз'єднана через агресію та окупацію РФ, а не через свою назву. Не треба фантазувати, що зміна назви - унікальна формула консолідації суспільства. Тоді багато інших країн пішли б аналогічним шляхом і зараз мали б Галло-Францію чи Священну Римську федерацію німців.

"Победить Кремль субъектно - раз и навсегда, забрать у него первородство", - це найтупіший з аргументів.

Яким чином переназва країни буде якоюсь "перемогою"? Перемога може бути у війні, у боротьбі за уми громадян - шляхом просвітництва, освіти, інформаційної політики та випілювання російських агентів із публічного простору. Переназва держави - це ніяка не перемога, це ілюзія перемоги. Перегравати тему спадку варто через культурну дипломатію, посилення напрямку роботи з національною пам'яттю. Але це все заскладно.

Мотивація "назло росіянам" для такого серйозного кроку - просто дитсадок. Цей аргумент завжди може йти виключно приємним бонусом. Підстави до подібних змін мають обґрунтовуватись тільки й виключно раціональністю, історичним бекграундом й доцільністю в сучасності.

Чомусь батьки-засновники Української Народної Республіки обрали саме цю назву, а не крутились навколо Русі. А поміж них найбільшим авторитетом користувався саме Михайло Грушевський, який і надав цьому терміну широкого вжитку.

Арестович та його оточення не раз заявляли, що Україні треба "повертати Русь". І в комплексі з правами на російську мову, свій, "український варіант".

Тому в закидуванні ідеї переназвати Україну в "Русь-Україну" (причому саме в такому варіанті, той же Грушевський використовував термін "України-Руси") я бачу наміри протягнути і російську (можливо, навіть як другу державну. а що таке? у назві ж Русь, це і наша мова, альо!).

І як наслідок будувати і легітимізувати тут свою "ідеальну Русь-Україну", яка в уяві Арестовича - демократична і трохи інакша, але культурно й мовно - субстрат Росії з вкрапленнями україномовних маргіналів.

У мене здавна враження, що всі ці чудові люди - філософи, гуру, ніби нічого в житті не читали з історії ХХ століття. Там, де в нас - УНР та національно-визвольна боротьба українців останніх 100 років, у них - вакуум. І море російських наративів довкола.

До речі, уявімо, що міжнародна назва України стане "Rus-Ukraine". Тут МЗС веде довготривалу кампанію, щоби за кордоном використовували транслітерацію "Kyiv", можемо уявити, що почнеться зі зміною назви держави.

І останнє. Ключовий наслідок зміни назви України - це колосальної сили удар по українській цілісній ідентичності, яка зробила серйозний ривок у наповненні сенсами, актуалізації та поширенню після 2014 року.

Всі ці інтелектуальні дискусії про правонаступництво й спробу переграти РФ на ідеологічному полі - зараз цікаві кільком відсоткам громадян. Аналогічна процент українців і доженуть усі "глибокі смисли" перейменування. Тотальна більшість остаточно заплутається і загубиться, де тут Русь, де Україна, ми взагалі тут і зараз - хто і якою мовою говоримо. Наслідком сум'яття в умах буде критичне розмиття українства загалом.

Врешті, щоб змінити назву держави, слід вносити зміни до Розділу І Конституції України. Тобто треба 300 голосів та всеукраїнський референдум. Сподіваюсь, цього ніколи не станеться.

Оригінал