Байден і Меркель повинні протистояти імперським амбіціям Путіна в Україні

Найближчі дні будуть вирішальними

У міжнародних ЗМІ президента Росії Володимира Путіна часто зображують як майстра-маніпулятора, чия підготовка в КДБ дозволяє йому регулярно перехитрити опонентів і залишати їх на три кроки позаду. Реальність може бути прозаїчнішою. Велика частина його успіху у відродженні статусу Росії за останні 20 років пояснюється більш звичайним поєднанням підкупу, опортунізму і старомодної агресії.

Найбільш очевидним прикладом обмеженості Путіна як стратегічного мислителя є його катастрофічне ставлення до України, - пише Пітер Дікінсон для Atlantic Council.

Коли Путін вперше прийшов до влади на межі тисячоліть, Росія і Україна були настільки тісно переплетені, що кордони між країнами часто здавалися розмитими. 20 років по тому Росія і Україна опинилися на восьмому році неоголошеної війни, спровокованої особисто Путіним. Він зруйнував двосторонні зв'язки. Це не робота геополітичного генія.

Путін надалі категорично заперечує збитки, яких завдав двостороннім відносинам з Україною, і наполегливо відмовляється змінювати курс. Його одержимість Україною тільки посилилася з моменту початку військових дій в 2014 році. Останнім симптомом цього стало есе з 5000 слів, опубліковане в липні 2021 року, яке оголило безкомпромісно імперіалістичну інтерпретацію главою Кремля відносин між Росією і Україною.

Стаття Путіна "Про історичну єдність росіян і українців" має довести її центральну тезу про те, що росіяни і українці є "одним народом", чий нинішній поділ - акт історичної несправедливості, який носить як штучний, так і тимчасовий характер. У цьому аргументі є одна велика проблема - переважна більшість українців з ним не згідні.

З моменту публікації 12 липня стаття Путіна спричинила живу і передбачувано ворожу реакцію в Україні. Виступаючи 28 липня на події, присвяченій річниці навернення давньої України в християнство, президент Володимир Зеленський завуальовано відповів на спробу Путіна взяти на себе роль історика-любителя.

"Київська Русь - мати нашої історії. 24 області України і Кримський півострів є її дітьми і по-праву спадкоємцями. Кузени і дуже далекі родичі не повинні зазіхати на цю спадщину. Їм не слід намагатися довести свою причетність до історії, яка відбувається за тисячі кілометрів від них", - заявив Зеленський.

Недавно опубліковане в Україні опитування, пропонує глибше розуміння ставлення українців до есе Путіна. Воно показує, що громадська думка радше відповідає зневажливій позиції Зеленського. Провів опитування шанований "Центр Разумкова". Воно свідчить, що більшість українців відкидають ідею про росіян і українців як "один народ". Лише 12,5% респондентів підтримали тези Путіна про відсутність історичного підґрунтя для окремої української нації, а 70,4% не погодилися.

Важливо відзначити, що переконливі показники незгоди з путінським тезою були у всіх регіонах України і в усіх вікових групах. Хоча найвищий відсоток у Західній Україні, респонденти на традиційно більш проросійському сході країни теж відкинули твердження Путіна з величезним відривом від 52,4% до 21,8%. Навіть учасники опитування, що назвали себе прихильниками відкрито прокремлівської "Опозиційної платформи - За життя", заперечували проти теорії Путіна про "єдиний народ" - 40,3% проти і лише 32,9% за.

Відповіді на друге запитання, про законність претензій Росії на українські землі, були схожими. У своєму есе Путін стверджував, що нинішня Україна в значній мірі створена за рахунок "історичних російських земель", подарованих українцям за радянських часів.

"Один факт абсолютно очевидний. Росію пограбували", - написав Путін.

Українці відкинули це твердження навіть рішучіше, ніж ідею "єдиного народу" - 75,7% з ним не згодні і лише 7,4% підтримують Путіна.

Результати недавнього опитування "Центру Разумкова" створюють непереборне враження країни, в цілому, об'єднаної в неприйнятті доктрини "єдиного народу" Путіна. Це узгоджується з рядом інших доступних даних, включаючи результати українських виборів після 2014 року, коли підтримка проросійських партій в країні різко впала до рекордно низького рівня. Українські виборці віддали перевагу політичним силам, які пропонують перспективу національної єдності та євроатлантичної інтеграції.

Навряд чи українська відповідь Путіну може бути яснішою, але, схоже, він не слухає. Навпаки, російський лідер продовжує захищати своє есе, попри те, що багато хто витлумачив його як оголошення війни українській державності.

Жахливо, що через кілька днів після публікації, трактат Путіна додали в список обов'язкових текстів, які мають вивчати російські військові. Тепер його зобов'язані читати всі російські солдати. Їх мотивують перед майбутнім нападом? Це ще слід з'ясувати, але немає сумнівів, що аргументи, висунуті в статті Путіна, лячно нагадують виправдання великої війни.

Оскільки Путін відмовляється дивитися в очі реальності щодо втрати України і активно готує ґрунт для можливої ​​ескалації в майбутньому, життєво важливо, щоб міжнародне співтовариство тепер твердо зґуртувалося навколо України. Багатьох в Москві надихнуло недавнє рішення США послабити опір російському газопроводу "Північний потік-2", який широко розглядається як геополітична зброя, націлена, в першу чергу, проти України. Західні лідери не можуть дозволити собі сприймати настільки неоднозначні заяви про Україну, якщо хочуть запобігти подальшій агресії Росії.

Найближчі дні будуть вирішальними. Канцлер Німеччини Анґела Меркель приїде до Києва 22 серпня, а президент США Джо Байден прийме Зеленського в Білому домі через тиждень. Вони повинні використати цю можливість, щоб недвозначно сказати Путіну, що не розглядають українців і росіян як "один народ", і повністю відкидають імперські претензії Росії на Україну.

Переклад Gazeta.ua