Спортсменам потрібен кодекс поведінки, якщо не хочемо обіймів з росіянами
Про Магучіх і "спорт поза політикою"
Чи є в мене друзі в Росії? Небагато, але так.
Чи нормальні вони люди? Цілком.
Чи привітав би я їх принагідно з успіхом? Так.
Чи став би позувати з ними на камери під національними прапорами? Ні, не став би.
Але конкретно в ситуації з Ярославою Магучіх, гадаю, не слід забувати також і про олімпійське перемир'я.
Адже греки, які винайшли та усталили цю традицію, також воювали між собою. І, напевно, переживали ці війни не менш гостро, ніж ми сьогодні. А перемир'я все ж таки мали.
І ще: якщо українські атлети взагалі не мають вітатися під камери з російськими, треба це прописувати в кодексі поведінки, який має бути доведений всім спортсменам до початку змагань. Якщо цього не було зроблено - претензії (навіть якщо вони обґрунтовані) треба висувати не спортсменам, а політикам та спортивним функціонерам.
Хоча цим останнім, здається, на часі також інші серйозні претензії - зокрема, з приводу того, хто за рахунок України в Японію поїхав, а кому виявилося поїхати зась.
