Чому усі проковтнули хамство Зінченка?

Втішає тільки те, що він матюкнувся мовою агресора

Думки щодо того, яким був найбільш яскравий момент футбольного Євро-2021, розходяться. Як на мене, то цим моментом є реакція українського футболіста Олександра Зінченка після того, як м'яч потрапив від його ноги у ворота збірної Швеції. До цього мені довелося побачити тисячі подібних кадрів. У момент найвищого успіху різні футболісти поводились по-різному. Хтось від радості стрибав, хтось танцював, хтось біг, хтось падав, хтось перекидався у повітрі, хтось качався по траві. Останнім часом футболісти почали після забитого м'яча бігти до найближчої телевізійної камери, щось вигукуючи або показуючи.

Олександр Зінченко теж закричав після того як втрапив у ворота шведів. По губах було видно, що кричав він: "Тіха, бля!" Досвідчені режисери телекомпанії-транслятора оперативно видалили цей кадр із післяматчевих оглядів. Але всі і так встигли усе побачити!

Рівень смаків та уподобань більшості українських футболістів не є ні для кого секретом. Ніхто не сподівається, що наші майстри футболу слухають у вільний час Моцарта чи Баха, а між собою спілкуються цитатами із Нечуй-Левицького чи Котляревського. Це засвідчив оприлюднений перед фінальним турніром плей-лист музичних уподобань гравців української збірної, від якої навіть у бувалих в бувальцях пов'янули вуха. Тоді пресобслуга нашої футбольної асоціації непереконливо намагалася щось спростувати. І дарма – футболісти є вільними людьми і мають право хоч цілодобово насолоджуватись російським репом з матюками. Це є їхньою приватною справою, до якої нікому не має бути діла. Аби лише добре грали у футбол і відкривали рота під час виконання національного гімну!

Коли ці футболісти на весь голос матюкаються під час гри, їх теж можна зрозуміти. Навіть професор естетики кричатиме те саме, коли йому зненацька вріжуть по нозі гострим металевим шипом від бутсів. Але ж Зінченка ніхто у той момент боляче не бив! Він добре знав, що у цю мить його бачать мільйони людей, переважна більшість яких щиро його підтримує і радіє разом із ним. І що він цим людям сказав? "Тіха, бля?"

І нехай з ним, з тим Зінченком. Коли він ще заб'є того гола на очах в усього світу? Швидше за все, ніколи. Мене інше цікавить. Чому усі це мовчки проковтнули? Чи, може, я щось пропустив? Може, відверто хамським вчинком 25-річного пацана хтось публічно обурився? Може, це зробив тренер збірної Андрій Шевченко, який забив на очах усього світу цілий оберемок м'ячів на усі смаки і жодного разу не дозволив собі публічного хамства? Щось не чув такого. Може пояснень чи вибачень від Зінченка зажадав керівник футбольної асоціації Андрій Павелко, широко відомий своїм щирим патріотизмом? Може на це зважився хтось із медійної обслуги, яка цілодобово підносить гравців збірної до небес?

Виходить, Зінченко був правий? Виходить, що з нами так і треба? Саме з нами – бо коли Зінченко заб'є м'яч за "Манчестер Сіті", що навряд, він точно не стане таке кричати уболівальникам, тренерам та усій телевізійній публіці. Тому що добре розуміє, що де можна робити, а що ні.

Втішає лише те, що цей меседж телеглядачам України був проголошений мовою агресора. Не тому, що Олександр Зінченко, який вчився в українській школі, не знає рідної мови, а тому що українською так не скажеш. Тому спробую відповісти йому по-нашому: "Тихо, Саша!"

Микола Несенюк, для Gazeta.ua